Миколаївська історія

19 Dec

Такі часи були неважні. Кінчався 1996 рік. Той самий, коли “миколайчики” у виді пиріжків з капустою або перемазаних згущонкою вафель, які на “Ніжинсільмаші” взялися виробляти замість комбайнів і сінокосилок, були за велике щастя.

Під Миколая у мене вкрали гаманець. Посеред білого дня, однією хвилиною, в яку роззява-лаборантка пішла з кафедри з кимось теревенити. Роззява сиділа і гірко ридала — мені ж ніколи було про це думати, бо попереду було лабораторне з “Євгенія Онєгіна” Чайковського.
Заняття вдалося на славу. Студенти добре знали вже, що мене треба тільки трохи розігнати слушним зауваженням чи розумно поставленим питанням — і я буду надалі все говорити сама, а вони тільки швиденько писатимуть, радіючи, що обійшлося без двійок і розгонів. Цього разу мені йшлося про Ленського, гарно виписаний образ, я прослідкувала інтонаційну близькість вокальних партій його й Тетяни, дійшла до знаменитого аріозо перед дуеллю і тут-таки визначила, що початкова формула з трьох акордів точнісінько та, що у Траурному марші з Сонати Шопена — отже, вбивство було запрограмоване Чайковським гармонічно. Приголомшена сама цим несподіваним відкриттям, я була безмежно щаслива…
…і тут продзвенів дзвінок. Я пішла на кафедру, потроху повертаючись до реальності і згадуючи свою неприємність.
Лаборантка все ще рюмсала. Я одягнулася, роздратовано кинувши “хотіла б я мати півтори години на плачі”.
Вийшла. Не мала на то часу, та й не хотіла мати. Йшла засніженою вулицею і гарячково крутила в голові: що я нині покладу дітям у черевики? Мікулаш (у нас у сім’ї так повелося мадярським звичаєм ще до масових святкувань) завжди приносив дітям грошики. А цього разу в кишені не лишалося навіть дрібняків, Юрчик мав приїхати лиш у п’ятницю.
По дорозі заскочила у Миколаївський собор, де завтра рано ми мусили правити святкову літургію. Добра Роза Дмитрівна подивилася на мене — і видала зарплатню наперед.
Наступного ранку ми співали “Правило веры и образ истины”, тропар святому Миколаю. І звичним порядком ішла служба, і мої діти отримали свої подаруночки у чобітки, і Тарасик приніс вафельних “миколайчиків”, замотаних у газету. І мені було тепло, хоч було холодно і ми співали не тільки в шапочках під хусточками, а навіть і в рукавичках. Утім, між співами можна було забігти в бокову кімнатку, де хоч протягів не було; тоді я й дізналася, що таке “закапелок” — еге ж, це й була кімнатка за нашою “капелою”, де валялися старі ноти і стояв старенький шкіряний диванчик. А з закапелку інший хід вів на балкончика — вискочиш і зненацька опиняєшся перед самим овтарем, просто перед очима святих, з тих закапелкових балкончиків на Страстях ми співали нескінченні жіночі тріо.
А на Паску на тому ж диванчику досипав мій Гоша, втомлений всенощною. І оскільки знову було холодно, ніжки йому були вложені в Тарасикову шапочку.

Отака вам історія. Може, не зовсім миколаївська. Решту про Миколая знає Google.

ось він, Миколаївський. між нами звався просто "собор"

Відповідей: 8 to “Миколаївська історія”

  1. Катруся Грудень 19, 2011 at 1:20 pm #

    З цим собором у мене пов’язана одна історія – чи навіть не історія, а так, мить-враження, яке запам’яталося на все життя. У перші дні першого курсу у нас було знайомство з історією інституту, яке проводила Надія Михайлівна Палаєва. Закохана у цю тему і обізнана на всіх тонкощах стосунків “Безбородьків і Ко”, Н.М. розповідала не лише про інститут, але й про Ніжин загалом – не можна було оминути зв’язки гімназії/ліцею/інституту з містом. І, серед іншого, вона розповідала про Миколаївський собор. І сказала приблизно таке: “От ми з вами вважаємо, що музика “почалася” з Баха. І нам здається, що Бах жив – ну так давно, так давно, що навіть і не уявити, яка сива давнина. Так от: Бах ще не народився, а Миколаївський собор вже стояв”. І у цей момент у мене в голові оці просторово-часові паралелі, які апріорі не можуть перетнутися, перетнулись: ааааа!!!! як же так????? оцей собор, повз який я ходжу кожний день, такий знайомий и такий “свій”, і – невідомого ступеня геніальності, практично міфологічна постать Баха – ЯК ТАК??? І, головне, я ж знала роки життя Баха, і головою ніби розуміла, що перша половина 18 століття – не така вже й сива давнина, але мене вразила саме ця паралель: наш ніжинський собор і далекий “книжковий” Бах.

    А потім чудові музикознавці Чекани почали викладати нам європейську історію музики саме у цих просторово-часових паралелях. Я й досі вважаю, що методика таких собі “епохальних зрізів” – найкраща, вона глибше допомагала зрозуміти, чому, наприклад, відродження там було раннє, а там пізнє, а там взагалі не було. Не просто констатувати з року в рік, що ж там було в зарубіжній, в російській, в українській музиці – а досліджувати усі процеси в паралелі.
    Олено Ернестівно, Юрію Івановичу! МИ ЧЕКАЄМО ВАШУ КНИГУ-ПІДРУЧНИК З ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ МУЗИКИ ЗА ТАКОЮ СИСТЕМОЮ!!! Не знаю, чи є це у ваших планах – але дисертації вже захищені, може, подумаєте над таким “соцзамовленням”?🙂

    • papik Грудень 19, 2011 at 2:00 pm #

      Заказ принят. Будем думать🙂 А кто по такому учебнику будет учить/учиться? Катя, Вы ведь прекрасно представляете себе косность этой среды🙂
      Я же продолжаю экспериментировать. Сейчас у меня ИТФ ИРМ по концентрическим кругам слушает. Вроде довольны.

      • Катруся Грудень 19, 2011 at 2:37 pm #

        Будем учить, не сомневайтесь! Во всех творч.вузах, кроме консерваторий (где просто уже “устоялась” консервативная система – хорошая игра слов “консерватория – консервативная” :)) пойдет на ура! Подобная практика введена в театральном (знаю лично педагога и учебник ее видела – там историю музыки читают многим специализациям), в моей академии – 100% (тоже несколько специальностей изучают этот предмет). Думаю, и в других вузах найдутся желающие – в т.ч. не в Киеве. В общем, не надо искать отмазки!🙂 УЧЕБНИК НА-ГОРА!🙂

  2. papik Грудень 19, 2011 at 3:48 pm #

    А кто в театральном и какой учебник?
    Кто у Вас в академии так читает? Интересно.
    Консерваторию, действительно, трудно с места сдвинуть. Там нужно крушить организационную структуру. Даже на нашей прогрессивной кафедре я концентрический принцип для теоретиков несколько раз презентовал, пока приняли решение, что могу так читать. Хотя, казклось бы, доктор наук…
    А насчет учебника – вон по критике написали… Напишем и по ИМ, только попозжее. Считайте монографию первой главой учебника🙂

    • Катруся Грудень 19, 2011 at 3:57 pm #

      В театральном – Филькевич Галина Николаевна. Учебник называется “Всесвітня історія музики”. Ясно, что это “компакт-вариант” для студентов-“немузыкантов”, так сказать. И там не совсем Ваша идея, но близко! Если есть интерес – я куплю для Вас этот учебник (Г.Н. как раз напечатала дополнительный тираж). У нас в академии так пока НЕ читают, но будем читать, если будет учебник🙂. Знаю всех педагогов, кто читает ИМ (их не так много), и все открыты новациям.

      • papik Грудень 19, 2011 at 4:14 pm #

        не, спасибо, ненада.
        Филькевич же у Е.В. Майбуровой училась. Из одного мы гнезда, таксказать…

  3. papik Грудень 19, 2011 at 3:56 pm #

    Вибачте, шановна хазяйка Мєдной гори, що ми тут дискусії порозводили нє по тємє…

    • Катруся Грудень 19, 2011 at 3:58 pm #

      Приєднуюсь до вибачень!🙂

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: