Кость Москалець: “Срібне поле”

1 Dec

Зима прийшла за календарем. А на дворі осінь все одно.
У блозі Москальця знайшла http://moskalets.wordpress.com, і мені тут таки защеміло й переклалося. Костів зверху, мій під ним.

Сутінковими птахами
поросла твоя мила і втрачена назва
музика ледве засніжена
за теплими мурами сліз

тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
теплим небом налите по вінця
темним небом наповнене вщерть

дощ повився мов дикий сідий виноград
моя смертонько мила я плачу
коли трохи ущухне твердий листопад
коли попіл ущухне кого ми побачим
і кому ми пробачимо що
світанковими назвами? –

тамуючи землю і світло
погляньмо на поле срібне
(срібне-срібне поле)

Предзакатными птицами
поросло твое полузабытое имя
музыка снегом присыпана
за теплой оградой слез

взгляни: в потаенном свете
серебрится седое поле
теплотой до краев налито
темнотою напоено всласть

дождь струится, как дикий седой виноград
ах ты смерть моя, плачу в обиде
затвердеет ноябрь заметет листопад
и остынет костер, и кого мы увидим
чей кому мы оставим грех
именами рассветными? –

взгляни: в потаенном свете
серебрится седое поле
седое-седое поле…

єдине: у кольорах я не дуже впевнена. Пан Кость писав то 1979 року – тоді, може, воно йому не сивим здавалося, а срібним.

і ще є гарне слово: сизий. Підходить теж сюди. Я ще подумаю

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: