Переяслав: етнографічний музей

7 Nov

Де я буваю, там завжди прагну потрапити до етнографічного музею. Причин цьому кілька. По-перше, в душі я, звичайно, етнограф у найширшому розумінні. Найяскравіше з того, що я написала, сфотографувала чи розповіла будь-коли, були етнографічні матеріали. А по-друге, етнографія якось заспокоює, відволікає від сьогодення і не так вишмотує душу у світоглядному сенсі. Ніби проказує: диви, було, причому давно було, і давно вже й минулося – і нічого, як виявляється, життя іде собі, земля крутиться і сонечко посміхається…
Етнографічний музей під відкритим небом у Переяславі дуже класний. Трохи в стороні від міста. Виїжджаєте з Переяслава у бік Черкас, тоді праворуч на об’їзну на Київ, і тут-таки поворот на музей повз заправку. Тихо. Компактно. Правдиво. Скіфські баби дбайливо прикриті дашками, хоча ніц їм не буде, думаю, як і не було тисячі років. Дуже привітний пересонал. Більш як півдесятка невеличких музеїв, ще по три гривні докиньте, не страшно.
Що запам’яталося.
Музей Шолом-Алейхема. Ось як жили євреї у селах і містечках. Як і всі, ну Тора у свитку, ну менора на столі. А я перед цим прочитала, як бідний єврей, син крамаря Соломон Рабинович закохався в свою ученицю, отримав таки взаємність, одружився, отримав великий спадок – і розорив свого тестя, бо все вважав себе фінансовим діячем, брався то за одне, то за інше. Тоді став писати – нарешті посміхнулося єврейське щастя. Але ставши вже видатним письменником, теж здався собі великим меценатом і процвиндрив уже рештки багатства.
Та втім. Ми любим його не за це. А за його творчість. І за його онучку, за Бел Кауфман.
Ще в музеї гарна колекція рушників. І взагалі шиття, вишивок, мережива, такого всього, в чому не дуже кохаюся, але поважаю.
Ікони є цікаві, і немало: повно прихатніх ікон Варвари – це ж такі сімейні, суто українські, з ортодоксальної точки зору мо’ й не ікони взагалі. Варвара така повновида рум’яна тьотя. Гарно.
Ще “Нечаянную радость” побачила, це рідкісна ікона в Україні.
Самогонний апарат чудернацький, олійниці, вулики, парова машина, плетені фундаменти, дахи з очерету, розцяцьковані ганки й вікна – коротше, дивіться самі:

скрут з об'їзної, кілометр убік по такій гарній дорозі

у хатині бідного єврея

парова машина

наддніпрянський вулик

загалом усе дуже миле й охайне. Мальовничо. Приїжджайте навесні, - кажуть нам господарі. Побачимо.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: