Переяслав

6 Nov

Старовинне містечко, 74 кілометри від ст. м “Лісова”. Дорога вузенька, але непогана, за винятком негарного і роздовбаного Борисполя з пробками біля ринку. Але нічого. Одразу за Борисполем новий храм, перед ним поворот направо на Черкаси і Золотоношу – і за 40 хвилин П.-Хмельницький або Переяслав-Хм. (на маршрутках і так і сяк) перед вами.
Город майже 30 музеїв – невеличких, різної якості і наповнюваності – є унікальне трипільське череп’я, є різані на дереві сучасні козаки з вусами, є колишній колегіум, в якому викладав Сковорода. Є музей кобзарського мистецтва з паном Мормелем, справжнім подвижником. Є картинна галерея і діорама битви за Дніпр, а там речі остарбайтерів і їхні фоти – промовистіші за слова.
Перелік переяславських музеїв можна легко знайти в Інтернеті. За один день, тим паче осінній, ви все одно їх не обійдете. Зайдіть хоча б у кілька. Переконайтеся, що вони утримуються й охороняються за копійки і майже не опалюються. І подивіться в очі цим людям, це правда справа їхнього життя і їхньої честі.
Ще цікаво побачити совєцькі відзнаки: Будинок культури, монумент на 300-річчя приєднання: огрядна тьотка у сарафані шось показує не менш огрядній коліжанці у плахті і з книгою: гляди, мала, тобі ще вчитися і вчитися.
А також прикмети новіші: генделик “Гламур” на в’їзді – розмальована сільська хата, вивіска “Діловий Переяслав” і розпис на дверях швейної фабрички: “1 поверх – ткані вироби, 2 поверх – вишиті вироби”.
А трохи пройти (бо шо там того Переяслава), і буде зовсім уже сільський вигон, але саме там і відбувалася Переяславська Рада. А поряд фундамент храму 11 століття – а єпархія київська деякий час була тута, доки постали київські храми…
А ще у 1945-1950 в Переяславі був концтабір, і серед решти там розстріляно кількасот (чи кілька тисяч, вловлюєте розбіг???) польських офіцерів, рештки яких після війни хтось знайшов, а бдітільна санстанція тут же засипала лугом і залила цементом. І меморіальна дощечка на Вознесенському храмі, що тут у 1943 в акурат перед відступом німці розстріляли 600 мирних жителів, екскурсовод каже – євреїв здебільшого, а мені незрозуміло, як це, Голокост був у 1941-му, тож питань багато: чи євреї? чи ті, хто відмовився виїжджати? і чи німці стріляли?
І одне питання страшніше за інше. Справді, мені якось легше було жити, коли я переймалася тільки Переяславом княжої доби: Кожум’яки там, Рюриковичі, Мономах, Всеволод Бальшоє Гніздо і іже з ними.
…ну, то мое приватне. Поїдьте, не пожалкуєте. Гарне містечко, справді. Типова українська провінція, якою й сильна (і жива, зрештою) Україна.
Знову високий штиль. І трохи сумбурно, я зазвичай люблю, щоб трохи вляглося. Але.
Поступила пропозиція побачити трохи фоток:
(це у нас на курсах водіння інструктор був один; як надокучувало викладати, підморгував і казав: “а тепер побачим фільм”)

біля могили Невідомого Солдата; справжній музей радянської військової техніки під відкритим небом

і бойова машина нині чудове місце для освідчень у коханні

рештки ліпнини зі дзвіниці Вознесенського храму, тієї самої, яку колися змалював Шевченко

Дворик колегіуму, і Григорій Савич тутачки, і світ таки ловив його, хоч фіг спіймав

сам Вознесенський храм. типове українське бароко. 1695 - ровесник ніжинського Миколаївського, але значно менш витончений, не хочу нікого образити...

біля траси комбайн вбирав кукурудзу. на календарі 6 листопада. гляди, до Нового року закінчимо.

етнографічний музей – окремо, наступним постом.

Відповідей: 4 to “Переяслав”

  1. Yasunori (@rincefire) Листопад 7, 2011 at 9:15 am #

    САУ крутая – ну точно василиск из вархаммера
    можно купить фуражку и поехать косплеить

    • mamache Листопад 7, 2011 at 9:16 am #

      ага
      в нашем деле же что главное? – фуражку купить

  2. Катруся Листопад 7, 2011 at 8:18 pm #

    Так приятно читать про родной город… Что может быть лучше города, где ты родился?.. У меня очень сильны детские воспоминания – как мне туда хотелось, с какой радостью я проводила там летние месяцы! Бабушка жила в 10 минутах от быстротечной речки Трубеж, к которой мы ежедевно ходили через зеленый лужок – бегали, прыгали, играли в мяч, купались до изнеможения… Когда я была уже школьницей, я ходила летом заниматься в музыкальную школу! И еще мы с двоюродной сеструшкой каждое лето записывались в библиотеку – именно там я впервые прочитала хоббитовские истории Толкиена!))) А еще я там школьницей впервые ночью святила паски!))) А еще мы очень любили ходить в кино – стоимость детских сеансов была 10 коп., взрослых – 25 коп. Четыре сеанса в день – детские в 13 и в 15, и взрослые в 17.10 и в 19. Про 19 речи не было, конечно, но я помню, когда нам с сестрой впервые разрешили пойти на 17.10!))) А с двух сторон той самой площади, “где две тетки”, стояли два “домика”, их которых торговали мороженым в вафельных стаканчиках “на вес”. 100 г стоило 13 коп., и мы всегда гордо говорили: “сделайте на 15 коп.!” – и реально порции отличались! на 15 коп. было больше!!!!! Повзрослев, мы уже брали “на 20 коп.”.)))) Вокруг Переяслава – грибные леса, и совсем рядом – Днепр, с центральной площади (той самой)))) ходил автобус по времени. А еще на этой же площади проводились все городские праздники – от всевозможныж парадов и вручения аттестатов до банальных дискотек на “день молодежи”. А вот еще одно детское воспоминание! Мы с сеструхой зашли в кондитерский магазин и увидели в продаже безе. Нам было лет по 12-13, но мы это слово уже знали. Протягиваем купюру и говорим: “Дайте два безе”. – “Два что?” – “Два безе”. – “Что-что? покажите рукой, что вы хотите”. – “Вон то!” – “Ааа!!! ВоздУшка!!!” ))) Вот так мы узнали, как в Переяславе именуется безе.))) Меня, на самом деле, переполняет нежность от множества воспоминаний – как подкармливали пирожками на лужку чужую черную козочку Кармен (мы сами ее так назвали), как гоняли с сестрой уточек на пруд полакомиться ряской, как научились там играть в бадминтон и волейбол, как впервые там (в том самом Доме культуры) были на выступлении гипнотизёра, как с дества пели народные песни “на храмах”. Уф, надо остановиться – увлеклась. Город детства моего… Я тебя love…

    • mamache Листопад 8, 2011 at 8:11 am #

      Очень хороший городок. мы там были уже во второй раз, оба раза глубокой осенью, и подумали – хорошо бы весной или летом приехать. хотя очень понравилось и так.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: