Сіре небо як дощ

2 Nov

Учора Слава написала мені: “Я наоборот, только осенью замечаю, что у времени есть “дление””.
Я давно знаю, що до мене злітаються вчасно і доречно сказані слова.
Нині рано пішла гуляти у скверик КПІ. Не просто так пішла. Крутилося мені з ночі “Небо Цвета Дождя” з нового альбому Бориса Гребенщикова.
Про альбом я окремо напишу. Він того вартий, хай би що там БГ казав про зникнення культури альбомів.
І так просто узяло й переклалося це виболене.

Світлу співаючи, йшли в темноті дуже юні ми,
Не помічаючи за пустим ла-ла-ла,
Як загравав вітерець з кришталевими струнами,
З тими, що з’єднували наші душі й тіла.
Ми віддалялися, ми піднімались за тайнами,
Вгору здіймалися з мокрих і гамірних площ.
А ті, хто вдома лишався, вмовкали і танули
Зникаючи, танули, танули, танули в сірім небі як дощ.

Пальці осінніх святих ніжно так доторкаються,
Тільки не видно облич старовинних богів.
Я малювати ладнався – а фарби змиваються,
Чи знову хотів заспівати, не знаючи слів.
Дивися, вже січень ляга сніговою громадою,
Лякаючи видом своїх крижаних потороч.
І я не встою, не зможу, я бачу – я падаю.
Падаю, падаю, падаю в сіре небо як дощ.

Кажуть іще, ніби вони були з крилами,
І очі у них світліше живої води…
Хороші слова – але знову вони пахнуть пилом,
І нас знову ведуть і знов не говорять куди…

А нагорі так тихо, прозоро і ясно,
Часу немає, тільки печалі і щем.
І в піднебесся серце здіймається яструбом,
Щоб окропити розпалену землю дощем.
Які кольори за виднокраєм буяють!
Треба іти, і хоч не хоч – перескоч…
І бачиш порожнії сильця, хоч лови тривають.
Мабуть, то снилося, снилося – сіре небо як дощ.

Оригінал слухайте, це неповторно:

і ось ранковий сум і порожнеча:

біля КПІ

Відповідей: 7 to “Сіре небо як дощ”

  1. Vlada Denis Листопад 2, 2011 at 2:47 pm #

    Весна прийде! А ми готові)))!!!

  2. adamnet21 Листопад 2, 2011 at 11:30 pm #

    осінь…

  3. ababak Листопад 3, 2011 at 9:12 pm #

    Это, да — прекрасно. Твой перевод заставил меня прослушать весь альбом, до которого я не мог добраться уже месяц, спасибо!🙂

  4. Кит Василь Червень 25, 2012 at 7:03 pm #

    Із страшенним запізненням (бо на той момент ми не були знайомі):

    Переклад вражає, гарна робота, проте якщо вдасться увійти в нього ще раз, то варто звернути увагу на “А Стерегущие Дом замолкали и таяли” — це все ж таки про янголів, які згадуються далі (“А еще говорят, что они были с крыльями”). Мене найсильніше пробивала саме картина того, як вони танули: мої кардіологічні проблеми постійно не дають забути про феномен “тянення янголів”…

    • mamache Червень 26, 2012 at 7:37 am #

      а я сприйняла як те, що там, удома, позаду лишаються наші рідні, оте, що найжальче кидати, хоч ти вже пішов, тобі так треба, це твоя приватна справа. у мене було таке, трохи хвороба підступала, я добре памятаю: сиджу в затінку, дивлюся на своїх дітей і чоловіка і думаю “милі мої, як же ви будете без мене?”

      чомусь їх було жаль. не себе.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: