До пори

20 Oct

Учора зранку вдарив мороз. Моя шовковиця як стояла зелена, так і вкрилася білою памороззю, такі наче манюсінькі голочки на краях листочків.
Але ж терпить. Тримається з останніх сил.
А нині морозу не було. А вона облетіла вся ще вчора, коли відтанула.
Пригадалась Наталя Дмитрівна. Іду в собор, а вона попереду біжить, підстрибує. І малого Кулєшова тримає під руку.
Ледь доганяю.
– Наталіє Дмитрівно, дивлюся на Вас – немає віку…
– Ооо, Лєна… До пори. До пори!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: