“Весілля Фігаро” у франківців: стара казка на новий копил

16 Oct

Пост із суб’єктивних причин буде недовгим. Скажу тільки, що фірма віників не в’яже, і за франківцями стоїть прекрасна театральна школа. Довершений переклад Гната Юри. Жодної зайвої фонетики (щоправда, зальна акустика на це грає), прекрасно збудовані мізансцени (ну а що ви хочете, такий чудово облаштований сценічний об’єм). Прекрасний, розкішний Остап Ступка. Богдановича злякалася спочатку, бо дуже вже змінився останніми роками, вибляк якось і розплився. Але майстерність не проп’єш: грає чудово.
Трошки слабші жіночі ролі, але загалом цілком пристойні. Інші чоловічі теж хороші: Керубіно, Бартоло, Суддя, Танцмейстер.
Прекрасно збудована танцювальна компонента. Про весільну ходу говориться вже з самого початку, навколо неї крутяться розмови, вона обіцяється – І ВОНА НАРЕШТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ, причому всоте, ось як нам повезло – потрапити на ювілейний спектакль! І зроблено це просто таки симфонічно – зворушлива мелодія годинника, проходячи крізь усю виставу, вгадується в останньому фанданго (виправте мене, якщо це не фанданго).
Що ж до осучаснення класичної п’єси – чому б і ні? Тут тобі і “руки, що нічьо не крали”, і “засудження на сім років”, і “покращення вашого життя вже сьогодні” – усім перепало. Але свого часу комедію Бомарше, здається, теж забороняли за злободенність. Тож політичні алюзії вважаю жанрово цілком виправданими. Інша справа, що публіка гигикає де смішно і де вже й не дуже, чисто тобі Петросян виступає, але це вже проблема публіки; зрештою, кажу ж, вона сюди прийшла, до театру, а не рускіє серіали дивиться по теліку.
На окреме добре слово заслуговує музичне оформлення спектаклю (І. Мамушев, О. Кітель). Важко навіть вирахувати складові цієї музики, такий виходить щільний конгломерат, але спробую: іспанські повільні танці, гітарні награші фламенко, гострий скрипковий штрих де Фалья і Альбеніса – і все це не напряму, а так би мовити, “крізь П’яццоллу”, тобто щемку романтично-романсову ноту, підвищену емоційну температуру, здатність музики виникати і припинятися, що чудово і заворожуюче.
Отакі мої враження. У цьому сезоні хочу побачити ще кілька п’єс в театрі Франка – “Лев і левиця”, “Тев’є-Тевель”, якщо пощастить, “Соло для годинника з передзвоном”, “Едіт Піаф”, Жадана нарешті. Сподіваймося.
Далі кілька фото – дві мої, дві з сайта театра.

театр, що більше ніж століття уже прикрашає Київ.

сцена зі спектаклю. Фігаро - Остап Ступка. фото з сайта театру.

загальний танець; те, про що я писала, фото з сайта

і незворушне божество, яке спостерігало за всіма у залі і на сцені

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: