Трохи сумно: Czesław Miłosz “SPOTKANIE”

3 Oct

Взагалі-то це російською треба було перекласти. Але чомусь мені не йдеться про це. Українською сумувати вдобніше.

СПІТКАННЯ

Ми їхали перед світом замерзлим полем,

Червоним схід загорявся, була ще ніч.

І заєць проскочив просто отут перед нами

А один з нас показав на нього «диви».

Давно то було. Нині вже й не жиють

Ні заєць, ні ті, що на нього вказали.

Любове моя, де ж воно, куди пішло –

Порух руки, заячий слід і шелест і шерех –

Не з жалю питаю, але з замисління.

 

 

Jechaliśmy przed świtem po zamarzłych polach,
Czerwone skrzydło wstawało, jeszcze noc.

I zając przebiegł nagle tuż przed nami,
A jeden z nas pokazał go ręką.

To było dawno. Dzisiaj już nie żyją
Ni zając, ani ten co go wskazywał.

Miłości moja, gdzież są, dokąd idą
Błysk ręki, linia biegu, szelest grud –
Nie z żalu pytam, ale z zamyślenia.

Люди, хто схоче що порадити щодо перекладу, буду вдячна. Не певна у деяких рядках.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: