Червоне авто: Bukowski

20 Sep


і ось друге до вчорашнього. мені баглося створити максимум драйву. і це ніяк не вдавалося, поки я не згадала про скачки. про те, скільки годин свого життя Бук провисів на іподромі.
і я схотіла зробити максимально так: про залізних коней, хай би як банально це виглядало. прошу.
А ще Тарасик, Тарасик зі своїм Mitsubishi й акулячою манерою іздити, уууууууух…

Я намагаюсь уникати швидкісних змагань на трасі, та найсмішніше
те,
що всі штрафи за перевищення я отримую, коли тихенько їду
сам
собі.

коли я ганяюсь із кимось, перелітаючи зі смуги на смугу
трохи не на ста милях,
поліції ніколи немає
поблизу.

коли ж мене зупиняють за перевищення, то завжди за напівсонний рух
зі швидкістю сімдесят
миль на годину.

я отримав три такі безглузді штрафи за три тижні, отже
заліг на дно на якийся час — фактично на два роки, але сьогодні
сталося.
це був чувак на яскраво-червоній машині,
хтозна якої моделі
і я без поняття, як воно все почалось, та утім, здається,
я сам почав:

я йшов крайньою лівою на звичайних сімдесяти
коли засік яскраво-червоний спалах у дзеркалі заднього виду і
коли він гойднувся, аби обійти мене праворуч,
він ішов 75
і мав час, аби обігнати
і вклинитися знов на крайній переді мною
та щось примусило мене газонути й підрізати його
враз
заблокувавши його позаду бабусі з наклейкою “Спаси Господи”
на бампері.
виглядало на те, що злість його не мала меж
бо далі він сів мені на хвоста,
так тісно, що його вітрове скло і мої задні фари
злилися в одне.

це розлютило мене без міри, я був заблокований
зеленим фольксвагеном перед собою
та я рвонув, обійшовши VW,
і проскочив.
червоний оскаженів, забачив вільну смугу,
ревнув, обійшов мене
і помчав.

після цього лиш я і червоний
погнали на фініш.

він збільшував відстань, але потім я наздоганяв його
шаленим слаломом зі смуги на
смугу.

під час цих перегонів я забув, куди їхав,
і він, я певен,
теж.

дивлячись на нього, я мусив оцінити його водійські скіли:
шанси його були дещо більші
натомість я мав дещо кращу машину
а отже
ми були квити.

тоді
зненацька
ми лишилися самі: чортова прогалина в потоці машин
відкрила нам дорогу
і ми реально відірвалися
вдвох.

він був ще трохи попереду, але моє авто поволі доганяло; я
підкочувався до нього,
і ось порівнявся із ним і не міг утриматися, аби не
зазирнути.

це був молодий японець, 18 чи 19 років,
і я дивився на нього
й реготавсь.

я бачив, як він розглядає мене.
він бачив сімдесятирічного сиваня
з обличчям, ніби у
Франкенштейна.

хлопець зняв ногу з педалі газу
й відпав.

я відпустив його.

увімкнув собі
fm.

я зробив 18 зайвих миль, але це не мало значення.

був чудовий сонячний день.

ось оригінал про всяк випадок. писано за рік до смерті. а скільки життя! це і є, власне, повнота життя, думаю. цироз печінки, рак шкіри, шо там іще?.. згадую чомусь старого Фета з його занудним умоглядним римуванням… Великий Бук!

Bukowski, Charles:bright red car [from The Last Night of the Earth Poems (1992),
Black Sparrow Press]

1 I try to avoid speed duels on the freeway but the most curious
thing
2 is
3 that all my speeding tickets are when I am quietly driving along on

4 my
5 own.

6 when I am in a high speed duel, darting in and out of lanes
7 at near 100 m.p.h.
8 the police are never
9 about.

10 when I get tagged for speeding it is for cruising along,
11 day-dreaming, at a mere 70
12 m.p.h.

13 I received 3 such nonsensical tickets in 3 weeks so
14 I laid low for some time—2 years, in fact, but today
15 out there
16 there was a fellow in a bright red car, I have no idea what
17 model or kind
18 and I have no idea of how it all started but I believe that
19 I started it:
20 I was in the fast lane going about 70
21 and I caught the flash of bright red in my rear view and
22 as he swung out to pass me on the right
23 he was doing 75
24 and there was time for him to pass
25 then cut into the fast lane ahead of me
26 but something made me hit the throttle and cut him
27 off
28 locking him in behind an old lady with a CHRIST
29 SAVES bumper sticker.
30 this seemed to piss him no end
31 and next I knew he had swung over on my bumper,
32 so close that his windshield and my taillights
33 seemed one.

34 this pissed me no end and I was being blocked by a
35 green Volks directly ahead
36 but I cut right through an opening and shot
37 ahead.
38 bright red went wild, spotted the far lane open,
39 roared over and gunned it
40 along.

41 after that, it was just me and bright red
42 jockeying for spots.

43 he would garner a lead, then with a crazy gamble
44 of lane change I would regain the
45 lead.

46 during this duel my destination was forgotten and I’m
47 sure his was
48 too.

49 watching him, I couldn’t help but admire his driving
50 skill; he took a few more chances than I
51 but I had a little bit the better machine
52 so it
53 just about evened out.

54 then
55 suddenly
56 we were alone: a freak break in the traffic
57 had set us free together
58 and we really opened
59 up.

60 he had a short lead but my machine slowly gained; I
61 inched up near him,
62 then I was at his side and I couldn’t help but
63 look over.

64 he was a young Japanese-American, maybe 18, 19
65 and I looked at him and
66 laughed.

67 I saw him check me out.
68 he saw a 70 year old white man
69 with a face like
70 Frankenstein.

71 the young man took his foot off the throttle and
72 dropped back.

73 I let him go.

74 I turned the radio
75 on.

76 I was 18 miles past my destination but it
77 didn’t matter.

78 it was a beautiful sunny day.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: