Михайлове чудо

19 Sep

Скоріше і не свято, а засторога щось робити, особливо таке, що може обпекти, вдарити, загорітися, вилитися абощо. Архістратиг Михаїл – гарний церковний персонаж, предстоятель Бога, провозвісник, захисник і караючий меч. Саме Михаїл доручив Жанні д’Арк коронувати Карла VII в Реймсі – і саме він на Чернігівщині боронить худобу від вовків, ось яке широке коло обов’язків. Святковане нині чудо Архістратига Михаїла пов’язане з захистом ним чудотворного джерела у Хонех. Коло джерела було збудовано храм, і коли язичники здумали знищити його, звівши дві річки в одну, Архістратиг Михаїл ударом списа розсік скелю – і води линули туди.

Отакоє чудо. Мені ж йдеться про Михайлове чудо в моєму житті. Про незабутнього отця Михайла.

Гарний, як, певно, сам архістратиг, Михайло був монахом. Чому такі красиві чоловіки йдуть у чернецтво – для мене загадка, і наразі не про це. Українська наша Церква ще тільки поставала, ми займали під храм колишній зал ДЮСШ, самі вирубували дерева, прибирали, косили, мили, фарбували. І паралельно готувалися до Великодня – тоді збилася у храмі сяка-така півча, я взяла камертон і требник, і ми вчили Службу Божу.

Усе це було у якомусь шаленому піднесенні: пошуки нот, нова музика, нескінченні репетиції, молоді голоси моїх студентів і старі вже баби, що пам’ятали храм ще дітьми і нині прийшли помогти, дяка їм величезна… Ніколи не забуду цієї Паски. Усе пролетіло як уві сні, ми вже скінчили службу і обходили церкву з освяченням… перед очима нескінченні ряди усміхнених людей, які з пасками і крашанками прийшли до нас, до нас… і щасливі мої Валєрка з Віталькою, Ірка з Наталкою, Алла Нікіфорівна з Надією Іванівною… і сльози на очах отця Михайла, що підбіг до нас по закінченні, і розкривши гаманця, почав діставати звідти не пам’ятаю навіть які куп’юри “Лєна, роздай хористам”, а ми сміялися і не брали, адже це були ті щасливі й голодні часи, коли ніхто ні за що не платив, бо гроші все одно не важили нічого.

А тоді, на жаль, довелося розлучитися. Повна аскеза – справа складна, і якнайсуворіше тримання отцем Михайлом заборони на жінок вилізло в іншому – в пияцтві, у горілці. І як це часто буває, навкруги заюрмилися гидотні дядьки, які с ходу почали говорити йому “Мішка” і “ти”, а тут і політика підоспіла, і “десятка” не на жарт почала вимагати від мене стрілецьких пісень замість псалмів, якісь уже і акції розпочалися і розподіл з перерозподілом свічного ящика…

До пори мене то не дуже обходило. До пори.

Пора настала. Вищі чини Української церкви відізвали отця Михайла за численні порушення.  Виряджаючи його, ми плакали, як діти, і він теж. Але коли до мене підійшла бистроока тітонька і зашепотіла “ми будемо пікетувати, ми будемо писати, ми будемо страйкувати”, – я відсахнулася. Пікетуйте самі, – відповіла я, – дайте спокій мені і йому.

Бо в тій ситуації йому таки краще було поїхати.

А ще він охрестив мене. І це теж було чудо.

А ще він започаткував збір одягу і взуття при церкві. Люди приходили і з вдячністю розбирали знесене. Тьоть Галя принесла синє картате платтячко і подарувала мені. Я не бідна людина. Але це платтячко я іноді надягаю й досі. І це буде останнє, що я викину.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: