Про користь класифікацій: Іздрик. Шуман.

3 Sep

Іздрик ніяк не надається мені до повноцінного прочитання. “Таке” – дивна гримуча суміш, і не можу сказати, аби була захоплена аж так, але щось не дає мені відкласти книжку вбік.
Хочеться принаймні розтиркати її на цитати, згрупувавши їх за певними ознаками.

Проте за якими? Схоже, самому Іздрикові упорядкування його спонтанно виникаючих думок уявляється якщо не нейздісненним, то в усякому разі, непередбачуваним. Це як у шуманівськім “Карнавалі” – спробуй зрозумій, що ж єднає ці п’єси: зручна назва, що виправдає будь-що; сюжет, кимось пришитий величезними стьобаками, зашифровані монограми ASCH та ESCH, бачте фройляйн Ернестіна з містечка Аш так міцно засіла у хворій голові…
Чи уперто повторюваний вальсовий інваріант, відлуння танцювального сум’яття, що охопило Європу: вальс… вальс… вальс, медам…
Будь-які класифікації відбивають точку зору класифіканта. Вони настільки ж об’єктивні, наскільки можлива сама об’єктивність. Принцип бінарних опозицій, за Іздриком, соціально виправданий, цитую:

…адже це неправда, ніби люди бувають скупі, відважні, імпульсивні тощо. Що трапляються щедрі, боягузливі чи педантичні. Обережні, жорстокі або сентиментальні. Все це декоративна літературщина.
Насправді люди бувають ситі або голодні, здорові або хворі, обмежені або дуже обмежені.
Кінець.

Далі ще знаходжу приклад антикласифікації, призабутий мною, колись подобався, прошу:

Кожна класифікація хибує. Невідомо, за якими ознаками називав тварин Адам, але його бестіарій безсистемний. Систематизація Ліннея, на позір логічна, призвела до появи блюзнірської теорії Дарвіна. Досконала таксономія древньокитайських зоологів династії Кун неужиткова саме через свою досконалість. Бо про яке тваринництво може йтися, коли серед тварин розрізняють: а) належних імператору; б) одомашнених; в) забальзамованих; г) сирен; д) іграшкових; е) окремих собак; є) тих, що входять до цієї класифікації; ж) тих, що бігають, мов скажені; з) незлічених; и) намальованих найтоншим пензликом; і) інших; ї) здалеку схожих на мух?

Отож, – веде далі свої автор, – серед непридатних класифікацій віддамо перевагу найпростішим. Двох категорій більше, ніж достатньо. Опонент, як і ворог, буває тільки один. Архітектоніка бо передбачає структурованість і спрямованість.
Там, де є верх, обов’язково знайдеться низ.
Там, де є праве, обов’язково знайдеться ліве.
Та й біле стає білим лише на чорному тлі.

Струнко, ге? Шуманівський цикл теж стоїть на кількох опозиціях, як на колісних парах: П’єро – Арлекін, Евзебій – Флорестан, Шопен – Паганіні, Кіаріна – Естрелла… чого й було чекати від вічно роздвоєної шизофренічної свідомості (Шуман ще й Близнята був за гороскопом, авжеж).

Хоч особисто я віддаю перевагу тернарним структурам як більш гнучким.

Далі буде.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: