Перше вересня

1 Sep

Учора ввечері надлетів від Ванди Григорівни мейл-вітання з Днем Знань. Посміхнувшись про себе, я настукала у відповідь: “ми з мамою тепер атставной кази барабанщікі”. Відповіла і ще раз посміхнулася: лукавство.

Скільки років я очікувала на Перше (якщо точно, то на Друге, бо Першого була всіляка пуста офіціоза) вересня, як на перше побачення! Щороку, зачинивши за собою двері і промовивши “Доброго дня, діти!”, я пірнала в чиїсь очі, щоразу нові, але з тим самим виразом готовності закохатися – у Науку, у Музику, у Вчителя, закохатися тут само, але трохи згодом полюбити – навіки.

І так само я щороку Другого вересня усвідомлювала: знання – штука не відносна, але абсолютна. Не залежна від політичних пертурбацій, від невиплачування заробітної плати, від смішних розмірів цієї самої ЗП – цьому я завжди вміла зарадити. Останні мої студенти з училища Глієра бігали здавати залік сюди, у JWT. І зайшовши, приголомшено питали: Вы в Видео Интернешнл работаете??????? А зачем тогда у нас?..
…чудово знаючи, що для решти моїх колег їхній факультет – халтурка-підробіток, а тут, бачте, із любві к іскусству, виявляється, теж можна…

Можна. І мамусі моїй можна, незважаючи на зовсім підупалий рівень елементарних знань у своїх підопічних, все ж таки у своєму СОПРОМАТІ вимагати, розтовкмачувати, готуватися до занять. Бо знання – абсолютна річ. І опір матеріалу (СОПРОМАТ), тобто дурних нічого не навчених голів – щороку треба долати, долати і долати, “доки моє буде зверху”, каже мамуся й досі…
…зрештою, і Вчитель – теж не відносна, але абсолютна штука. Це завжди донор. Той, що дає, не особливо сподіваючись на подяку, адекватне відтворення чи бодай якусь віддачу. Учить – бо любить учити. Дає – бо не може не давати.

На цьому, шановні, засідання кафедри об’являється закритим, бо смерть не люблю високого штилю.

Відповідей: 15 to “Перше вересня”

  1. Yuma che Вересень 1, 2011 at 8:59 am #

    Вiтаю))))

  2. mamache Вересень 1, 2011 at 9:06 am #

    *розкланюється*

  3. Віктор Вересень 1, 2011 at 10:37 am #

    Вітаю Вас!
    Дякую.

  4. papik Вересень 1, 2011 at 11:53 am #

    Після “На цьому засідання кафедри об’являється закритим” треба ставити знак (с).
    А я сьогодні розповідав першокурсникам про Незнайок, Мальвін, Буратіно, Знайок та 2% Чучел.
    ех…

    • mamache Вересень 1, 2011 at 12:04 pm #

      кльово тобі.

      *сумує, але трохи вдавано”
      щодо копірайту згодна, втім.
      ти, ти сказав.

      • papik Вересень 1, 2011 at 1:02 pm #

        а потім пішов у карпенка-карого. ТОже, скажу тобі, гнєздо. Гаудеамуса не співали, але зала була переповнена і після чотирьох коротких привітань почалось шось на кшталт капусника.
        Самодєятельность.

  5. mamache Вересень 1, 2011 at 1:13 pm #

    ато

    боюся, шо так воно і є насправді

  6. littlemissdarya Вересень 1, 2011 at 4:15 pm #

    Лєночка, мила моя, вітаю тебе красно і щиро.

    І себе вітаю, бо трошки і собі радісно.

    Але мені ще рости і рости до тебе, до цієї філософії улюбленого заняття.

    Тож вітаю, моя чудова, прекрасна Лєночка!

    • mamache Вересень 1, 2011 at 4:31 pm #

      нічьо. філософія, вона набувається, і то досить скоро.
      чи ти захочеш цим займатися – оце вже час покаже. у мене бач криза настала, я відійшла від цього, тепер знову повертаюся, але в абсолютно інших формах.

      гарний вірш твій про діда, я аж сльозу пустила була… мені жаль, у мене ніколи не було діда, судячи з усього, це страшенно класно.

  7. танечка Вересень 2, 2011 at 10:05 am #

    Лена, Юра, бабуля – всіх Вас вітаємо з новим навчальним роком!
    У є чому научатися і не тільки в аудиторіях!
    Дякуємо вам за Машу, Гошу і Гошеньку.
    Здоров’я вам і наснаги на довгі – довгі роки.

    • mamache Вересень 2, 2011 at 10:13 am #

      танечка, спасибо
      за машу алаверды))))))))))))))))

      • Yuma Che Вересень 4, 2011 at 11:36 am #

        ох, маша-маша
        ггг

  8. Катруся Вересень 2, 2011 at 3:17 pm #

    Можна пахвастацца?…
    Телефонує мені вчора колишній студент, вітає з 1 вересня і каже, що саме зараз розповідав своїм друзям про те, як на парі однієї вчительки (міня🙂 ) його однокурсник, шанований батько сімейства віком 35 років, розплакався, коли вперше “допер” на гармонії, як з’єднати т-s-d-т… Треба зазначити, що це були звукорежисери-заочники, всі чоловіки, які вже працювали за фахом і отримували вищу освіту “бо треба” (без муз.школи, про училище взагалі мовчу), і здалась їм та гармонія… Я теж пам’ятаю цей епізод. Це було дуже зворушливо, хлопець сам не повірив, що “допер”, розхвилювався, вийшов з аудиторії, пішов палити, приніс потім соку усім…🙂 І мова не про те, що повний гармонічний зворот володіє якоюсь особливою чарівністю.🙂 І навіть не про те, що ЯЯЯЯЯ такая суперовая учілка. Мова про те, що у процесі обміну енергіями-емоціями-знаннями стільки всього намішано цікавого… І викладачам тут пощастило більше – бо ми завжди у цьому процесі.
    Дякую вам, мої любі і дорогі викладачі!!!! За усі дні нашого спілкування!!!!! ЗІ СВЯТОМ!!!

    • mamache Вересень 2, 2011 at 5:40 pm #

      навзаєм, Катюшо, гордість наша,
      і нехай хоч хтось скаже, що це не є найбільше щастя! отако плакати над кадансом першого роду…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: