Хоровий Rammstein: чому б і ні?

10 Aug


Танічка Сухомейло надіслала (вона завжди шось цікавеньке надішле), а я собі й думаю:

Viva Vox Choir – не плутати з однойменним Viva Vox, лютеранським хором із Гельсінкі, – молодіжний камерний хорик із Белграда, Сербія. Гарні молоді обличчя, імідж поп-рок-колективу, аранжування Еріка Клептона, ABBA, Rammstein, Queen, Майкла Джексона, Боббі МакФерріна… Кажуть, вони ще класику співають – Лакрімозу там, Алилую Генделя… утім, я не знайшла записів, та й не думаю, чесно кажучи, що втратила багато. Ансамбль темброво строкатий, за строєм далеко не бездоганний, аранжування досить одноманітні, такоє… утім, мило, кажу ж, гамірно, весело, саме воно для бісовок якогось студентського концерту чи шарового молодіжного фестивалю хорів.

Справа в іншому. У наміченій дуже чітко тенденції. Коли минулого року я почула «Алюминиевые огурцы» Цоя, аранжовані й викричані якимся рускім хором у якомуся рускому соборі – я не те щоб вжахнулася, хай у своїх церквах співають що хочуть. Я спантеличилася трохи і подумала тоді: очевидно, триває процес розмивання самого поняття «хор» – як цілісного організму, де найпершу роль відіграє репертуарна політика і бездоганний смак диригента, зіспіваність, що приходить з упертою повсякденною роботою, і безпомилкова чистота інтонування, якщо це зветься «хор a’cappella».
Нічого цього немає. Є два десятки замічатільних симпатичних юних створінь, які, у захваті від себе і свого звучання і не дуже переймаючись досконалістю, професійністю чи іншим подібним мотлохом, голосно, швидко, весело і головне – укупі! – виконують забійні світові хіти.
Я не збираюся критикувати, до речі. Я хочу зрозуміти тенденцію, бо в Інеті бачу таке чи не щодня, з залученням відео- та звукового монтажу, з тиражуванням і створенням фан-сторінок де тільки можна, з формуванням самого фантому популярності.
А може, це й не фантом. Злостився ж колись Шопен, що у Тальберга тільки й усього, що діамантові запонки та legato за допомогою педалі. Минули роки. Поклоняємося, ясна річ, Шопенові. Але знаємо й Тальберга – і не тільки через його запонки.
З Шопеном аналогія невипадкова. Нині деаристократизація мистецтва, його, так би мовити, розгерметизація простежується досить чітко. Таке бувало. І часом приносило непогані наслідки.
Зрештою, чому б і ні?
Хоча особисто для мене це недостатній привід вважатися мистецтвом.

Відповідей: 12 to “Хоровий Rammstein: чому б і ні?”

  1. Віктор Серпень 11, 2011 at 8:41 am #

    Я не можу, звісно, оцінити музикознавськи, але суб’єктивно ця штука сприймається як примітивна. Є такий тип дівочого голосу, який мене бісить так само, як звук харкання на вулиці – цей голос видають переважно блондинки, переважно з блисучим телефоном у блискучих нігтях і залишковим відображенням щойно відвіданого модного магазину на рогівці. А якби не було цього відображення, то вони, здається, впали б у кому через настання сутінків у печері їхнього черепа (хоча, може, вони й так у комі). Цей хор жарить десь біля тих глоссі-блондинок.

    Пані Олено, хіба культура не “кастове” явище? У тому сенсі, що об”єктивно існують люди з різними інтелектуально-естетичними запитами, більш-менш усередненими в межах груп. Кожній групі релевантний продукт певного типу, отже за бажання зберегти за поняттям “мистецтво” рафінованість можна спокійно його локалізувати в межах сприйняття знавців головою та іншими місцями (я, наприклад, не знавець головою, але якимось місцем відчуваю якість продукту). А все інше можна спокійно називати мультур-фуфлом для приїжджих. Без негативу. “Ви в якій галузі працюєте, дівчата з Viva Vox Choir?” – “О, ми в галузі мультур-фуфло №8! На наші концерти не варто ходити прихильникам мультур-фуфла №4…” Потреба в точності термінів не дуже сумісна з демократичними ідеями.

    Егалітарність добра в інженерії, тому що всі юзають її продукт однаковими ногами і сідницями, а щодо продуктів, які несумісні з усіма типами операційних систем – тобто свідомостями, вона якось природним чином стає неадекватною. Та навіть в інженерії когось влаштують перила з арматури, а комусь треба щоб були красіві хроміровані.
    Мені здається, тенденцію, яку Ви означили треба оцінювати як появу в людей більше можливостей для самовияву (пардон муа) – і це добре. Буде більше щасливих людей у світі. Інтернет замінює інститут посередників, які не завжди потрібні, тому що не завжди існує потреба в більшому структуруванні явища, ніж “прикольна фігня”.

    • mamache Серпень 11, 2011 at 11:02 am #

      по порядку:

      1. про якість голосів, справді, забула написати. робота керівника з хором полягає, крім усього, у здатності “припасовувати” голоси один до одного, а також у вокальній роботі – навчанні “об’ємного” співацького звуку. тут же дєвачкі співають як, приміром, на кухні. верескливими голосами. до того ж у плані сили звуку (гучності) це досить одноманітно, вони просто кричать і все. і не чують одна одної.

      2. кастове, кастове😉. але хто мені скаже, як поділити людей на касти? до того ж я знаю багатьох людей, яким вдавалося, навіть у дорослому віці, прищепити смак до доброго музикування. як Ви думаєте, вони перейшли в іншу касту?
      в усякому разі для мене наявність чи відсутність музичного диплома визначальної ролі не відіграє. хоча трохи значення має – але зовсім трохи.

      3. щодо можливості людей разом зібратися і добре поспівати – абсолютно згодна. мені траплялися такі самодіяльні хори: такі собі дядьки за корчагою доброго вина ще й заспівають шось класичне на три голоси, чом би й нє.
      казала моя добра знайома про своїх учнів училища культури: та хай грають, аби не крали.

      І останнє:<потреба в точності термінів не дуже узгоджується з демократичними ідеями>
      це ващє супір спостереження, Вікторе. я подумаю над цим окремо.

  2. Віктор Серпень 12, 2011 at 12:08 pm #

    Поділ визначається потребою, його абстрактно не розглянеш. Але загалом, мені здається, що ідея про нерівність людей має бути цілком природною для тих, хто вчиться, тобто розвиває себе. Для них власний процес навчання – об”єктивна річ, конкретний маршрут із меншого стану в більший. А якщо ти сам собі нерівний на різних етапах життєвого шляху, то логічно поширити це спостереження у горизонталі – на інших людей – і зробити висновок про універсальну нетотожність людей, оскільки дорога кожного унікальна хронологічно та інформаційно.

    Тут підходимо до етичних питань, але якщо хтось спекулює фактами, то це не проблема фактів.

    І я думаю, що саме динамічні класифікації можна вважати правильними, не статичні. Маю на увазі класифікації, які розглядають процес – на противагу тим, які намагаються зафіксувати картину світу. З останніх немає виходу і вони не відповідають тому, що світ – рухома система. А яка біда, що сьогодні я дурень, якщо маю можливість покращити ситуацію до завтра?.. Ну, звісно, що біда, якщо повен амбіцій і хочу називатися олімпійським чемпіоном просто напившись пива перед телевізором із спортивними змаганнями. Viva Vox Choir явно хочуть.

    • papik Серпень 12, 2011 at 5:39 pm #

      Разрєшітє прісоєдініться к високоумним бєсєдам?🙂
      Цікавий у вас діалог виходить.
      По суті.
      1. З ідеєю девальвації хорового мистецтва у даному випадку повністю згоден. Більше того, згадані шановним Віктором тембри “блондинок” також не переварюю.

      2. Щодо необхідності субкультурной стратифікації також не посперечаєшся.

      3. Щодо класифікацій. Думаю, що ані динамічні (процесуальні), ані статичні (“кристалічні”) самі по собі недостатні. Водночас зауважмо, що процесом (часом) людина опанувати не може – вона опановує простір. Більше того, навіть часові параметри ми усвідомлюємо у просторових категоріях. Повернемось до блондинок. Зрештою, дратує в них не тільки тембр (тобто, суто просторова характеристика звучання), але й спосіб інтонування (розгортання цього тембру в часі).

  3. mamache Серпень 12, 2011 at 6:40 pm #

    додаю ще одне відео, жаль, не вставляється у коменти віконечком, ну то ви через посилання:

    а це ж оті самі “алюмінієвиє огурци”, про які я писала. Дивіцце, хлопці: тут культура хорового співу набагато вища, безперечно. але чи врятує це ситуацію? це камерна група хору Смольного собору в Москві. Судячи з акустики, у соборі ж пєснюху і виконує.
    ну
    а оце шо?

    • frauleinkaoru (@frauleinkaoru) Серпень 15, 2011 at 9:03 am #

      ну да. оно, наверное, “не органично”, а значит до конца не профессионально. помните в бодровском брате дети, которым уже может в харвард бизнес скул комнату в общежитии выбрали, пели гудбай америку – родителям, которые стучали вожатым на таких как бутусов.
      кавер же есть смысл делать, если он лучше оригинала.
      духастмишь и так идеален. а здесь он весь (бес контраста) на “женском хоре” – какой-то, чтоли, нервно-феминистический получился.

  4. mamache Серпень 15, 2011 at 11:48 am #

    бггг, нервно-феминистический, точно шо…
    потому что: явный дисбаланс голосов (может, правда, звукорежик виноват)
    и девки проорали все одинаковым звуком, я писала об этом.

    но мы отклонились от темы:

    правомерны ли ремиксы (любые ремиксы). или это “прикольна фигня”?

    знаю, что народ пропрется от такого количества девок в укороченных приталенных платьях. и будет кричать: “Лиля, давай!!!” а потом вспоминать : “от она давала…”

    • frauleinkaoru (@frauleinkaoru) Серпень 15, 2011 at 12:45 pm #

      народ может пропереться от самого факта, что лиля осмелилась “перепеть” рамштайн. но энивей этот народ не слушал рамштайн.
      и там какие-то с завышенной талией платья, и эти пояса лиловые, и они все шатаются как тополя – оно все некрасиво. нужно было или “реставрировать” клип, или петь за сценой (а лучше записать в студии по партии и свести лол).

      • mamache Серпень 15, 2011 at 12:51 pm #

        не
        народ слышал духаст
        народ проперся от лили

        и это бисовка: народ разогрет и на бис отакая безделка чудесно будет смотреться.
        я как-то писала об этом. есть вещи “на бис” – быстрые, шумные, заводные. но вся программа не может состоять из бисов. а тут, насколько я поняла, у них все вот такое в репертуаре – и они от этого прутся.

      • frauleinkaoru (@frauleinkaoru) Серпень 15, 2011 at 12:57 pm #

        ну да, нет такого народа, который бы не слЫшал духаст. но слУшают духаст же не многие – именно они и пропираются от лили. да.
        но если у них все такое – недоделанное и сырое и они сами во всем такие же не старательные, и они прутся от самих себя, а на самом деле мы знаем, что ничем не отличаются от, к примеру, тех, что на т.н. русской эстраде также портят фирмачи – мы на них будем также тогда злиться.

      • frauleinkaoru (@frauleinkaoru) Серпень 15, 2011 at 1:04 pm #

        а в AMENO они и паузы не все выдерживают.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: