Б. Гребенщиков: Серебро Господа моего

10 Jul

Ну, а що ви хотіли після перечитання “Аліси” Керролла, “Жовтої Стріли” та “Generation П” Пелевіна, разом із “Людиною перед лицем смерті” Станіслава Грофа і “Метаморфозами та символами Лібідо” Карла Юнга – щось багато такого всякого я перетравила останнім часом, і на тлі власного досвіду схотілося і сталося таке. Інакше не буває, втім.
Гребенщикова я вже перекладала. Це акт чистої творчості, I know. Навіть не уявляю, кому потрібен БГ українською, але менше з тим: Вдихати запах трави, точнісінько як Андруховичів Джон Пол Ощирко, Диплом, а також у коментах Вікторове Іван та Данило та Візьми ключі.

Навиліт пройшла стріла – це невиліковне.
Навиліт крізь серце – чого ще хотіти мені?
І нібито є вірний шлях, любові надійний шлях –
Через прозору ніч я бачу його.

А ми мовчимо, рахуємо і ждемо,
І кожен співа про своє – про що ж нам співати ще?
Та нібито йде щось не так,
Тьмяніють усі кольори,
Можливо, знов нам не вистачає Тебе…

Срібний дар Господа, срібний дар…
Срібний дар Господа…
Жаль, я не знаю слів, щоб описати тебе.
Срібний дар Господа, срібний дар…
Срібний дар Господа…
Вище слів, вище зір,
Там, де наша печаль…

І наче правдивий коваль, я вийду вдосвіта.
Туди, куди я, – не піде услід ніхто.
Можливо, я був сліпий,
Можливо, що це не так,
Та я знаю, що ждатиме наприкінці шляху.

Срібний дар Господа, срібний дар…
Срібний дар Господа…
Як жаль, я не знаю слів, щоб описати тебе.
Срібний дар Господа, срібний дар…
Срібний дар Господа…
Вище слів, вище зір,
Там, де наша печаль…

***
Я ранен светлой стрелой – меня не излечат.
Я ранен в сердце – чего мне желать еще?
Как будто бы ночь нежна, как будто бы есть еще путь –
Старый прямой путь нашей любви.

А мы все молчим, а мы все считаем и ждем,
А мы все поем о себе – о чем же нам петь еще?
Но словно бы что-то не так,
Словно бы блеклы цвета,
Словно бы нам опять не хватает Тебя…

Серебро Господа моего…
Серебро Господа…
Разве я знаю слова, чтобы сказать о тебе?
Серебро Господа моего…
Серебро Господа…
Выше слов, выше звезд,
Вровень с нашей тоской…

И как деревенский кузнец, я выйду засветло.
Туда, куда я – за мной не уйдет никто.
И может быть, я был слеп,
И может быть, это не так,
Но я знаю, что ждет перед самым концом пути.

Серебро Господа моего…
Серебро Господа…
Ну разве я знаю слова, чтобы сказать о тебе?
Серебро Господа моего…
Серебро Господа…
Выше слов, выше звезд,
Вровень с нашей тоской…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: