Дарья Пасечник: именные стихи

1 Jun

Ну нет чтобы делом заниматься. Или про День защиты детей написать. А я не люблю про День защиты, не надо на детей нападать, не будет от кого защищать. Я помню дурацкую школьную практику и как раз в ее время не менее идеоццкие конкурсы мелом на асфальте – атомная бомба перечеркнутая, прынцессы, танчики, солнце-друшляк в углу квадрата с лучами-макаронинами, дикари на острове под пальмой etc.

Дашка Пасечник в блоге у себя повесила новое. Не могла пройти мимо. Я только без названия оставила, мне так больше нравится. Потому что у меня немножко не про то.
Цветаева вот тоже писала: Мой голос увековечит Вас. Вот понимаете – Мой. У меня как-то наоборот получается. Пусть останется только Имя. Автор – неважен.
мне как у Лины Костенко ближе: “я все, що я люблю…”

Именные стихи
Стоит только вписать новое имя в стихи,
и оно обретает особый сакральный смысл.
Имя делит мой стих не на строфы, а на рывки,
Имя делает больше, чем список событий и чисел.

Оглавляя, вкрапляя, и завершая свой стих
чьим-то именем звонким, чьим-то безумно важным,
Я у чаек учусь, и кричу – как выходит у них,
Это имя вбиваю в край неба задорно и слаженно.

То учась у небесных, залитых водой афалин,
Я несу это имя сквозь бурные водные прерии.
Каждый звук выдыхаю, как воду морскую – дельфин,
Задыхаясь от нежности в трепетной сердца феерии.

То, бывает, смотря с поволокой сквозь тысячи лиц
Через силу и натиск внутреннего убеждения,
Я шепчу чьё-то имя, и петли летят мимо спиц,
Я шепчу чьё-то имя до полного изнеможения.

Эти образы время не сможет во мне подчинить,
Словно банк фотографий, мой сонм замирает на время.
Я иду через жизнь, я учусь отдавать и любить,
И делить с именами своё безымянное бремя.

***
Варто тільки у вірш вписати ім’я нове,
Щоб воно набуло нового сакрального смислу.
І воно не розділить на строфи, а просто порве,
пошматує той ряд, де стояли події і числа.

Я із нього почну і завершу ним цілий рядок
і всередину вставлю його, і це буде страшенно важливо.
Я кричу це ім’я, ніби чайка, — і свій голосок
У край неба вкарбовую дзвінко й сяйливо.

Я злітаю зі зграєю мокрих стрімких афалін,
Несучи це ім’я в бульбашках чорноморської прерії.
Кожен звук видихаю, як воду солону – дельфін,
Захлинаючись ніжністю в трепетній серця феєрії.

А буває, дивлюся туманно крізь тисячі лиць
Через силу, що тисне зсередини так переконано,
Це ім’я шепочу – і спадають петельки зі спиць,
Це ім’я шепочу до судом, до знесилення повного.

Ніби стос фотографій складаю у душу свою,
В них нескореність часу, незнищеність і незнищенність.
Я іду крізь життя, я збираю і знов віддаю,
З іменами коханих я власну ділю безіменність.

Відповідей: 3 to “Дарья Пасечник: именные стихи”

  1. littlemissdarya Червень 2, 2011 at 3:53 am #

    оооооо, Ленка, ну ты зверь, ох, я рада, ох, приятно до чёртиков.
    и так красиво!!

  2. mamache Червень 2, 2011 at 6:42 am #

    Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
    Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
    Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
    і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

    А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
    в туманностях душі чи, може, Андромеди —
    я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
    приходжу до живих, і згадую про мертвих.

    Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
    Він добре вам зіграв колись мою присутність.
    Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
    І, може, це і є моя найвища сутність.

    отак-от, друзья мои…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: