«Культура і життя»: рестарт?

21 Apr


Взагалі-то я – зацікавлена сторона. Не просто представник цільової авдиторії. Свого часу я писала для «КіЖ» багато, і це була єдина газета, від якої я (пишаюся цим!) не отримала ані копійки, натомість — масу позитиву: спілкування з Михайлом Івановичем Головащенком, ним таки подаровані Кошицеві листи, акуратне редагування, бездоганні коректури. Зрештою, розуміння важливості справи (і гонорари тут ні до чого) бо «КіЖ» передплачувала всяка музична школа і найзанюханіший клуб. І газету таки читали.
Потім кудись усе воно поділося. А оце вигулькнуло на 16 шпальтах, на білому папері і майже повноколірно, зі знимками і навіть малюнками.
Ясно, що я ревниво прочитала її до останньої літери, як і недавнє інтерв’ю з пані Марією Хрущак, представницею покоління журналістів, що нарешті взялося за культуру. Інтерв’ю широко розійшлося в Інеті, його читали, обговорювали, сподівалися…
І шьто я віжу? Подія місяця, винесена на обкладинку, — Київська пектораль. Маємо інтерв’ю з номінантами: Дмитром Тодорюком, режисером вистави… «Терси (sic!) Тиресія», хвала Господові, що не «Тирса Тиресія» яка про щось шелестіла… Тута ж оповідь режисерки театру ім. Франка: «Я молодий режисер, і взагалі у Києві зараз дуже важко влаштуватися в театр», друзі, мо’, молода особа шось таке й говорила, але ж роботу редактора з текстом ніхто не відміняв.

Аж ось матеріали самої Марії Хрущак. Мовчу, рано робити висновки з двох поспішних, з усього видно, статей, усяке буває в газетній справі. Але ж оповідала пані Марія, що била її Маша Храпачьова по руках під час роботи в «Афіші». Мало била, кажу вам. На доказ один абзац із колонки на стор. 12, причому кадансовий: «Проте дивно, що для старту довгострокового проекту (поступово планують «збагатити» чимало столичних парків) вибрали саме цю локацію, яка є одним зі «святих місць» для багатьох киян, й без того є вже давно освоєною мозаїчними котиками і песиками, дитячими майданчиками та лавочками». Вам ясно, про що це, які речення з якими тута узгоджуються, і як співіснують «святі» місця з мозаїчними котиками? Отож.

Що ж до іншого, то найприкріше враження справляє пойменування Марії Матіос «грант-дамою» у матеріалі Світлани Тищенко «Українська культура в руках жінки» (стор. 10), він же під катом на http://www.uaculture.info/index.php?option=com_content&view=section&id=4&layout=blog&Itemid=60. Це навіть не смішно, це образа для гарної письменниці. Далі не краще: «Її роман «Солодка Даруся» визнано найкращою з усіх книжок останнього 15-річчя незалежності і відзначено Національною премією України ім. Тараса Шевченка 2005 року». Останнє правда, а решта? Що означає «останнє 15-річчя незалежності», у якому такому есхатологічному сенсі? І хто визначав її кращою книжкою у цьому звітному періодові, який експерт і за якими показниками? “Книжка року-2004” (це відомо) чи хтось іще? Не є одвіту…
Як немає одвіту на те, яке відношення до української культури (поряд із хрестоматійними Лесею Українкою і Соломією Крушельницькою) має “кавалєріст-дєвіца” Надєжда Дурова, що жила в основному в Єлабузі і Сарапулі, тобто сучасній Удмуртії і Татарстані, а якщо і мала справу з казачьїм полком, то навряд чи Коша Запорозького…

Звичайно, можна звинуватити мене у вириванні з контексту окремих речень. О’кей. Кажу як є: частина матеріалів цілком пристойні, як-от розмова з німецьким режисером, вісті з полів, тобто з периферії, календар подій, іще дещо. Але з надією приступаю до розлогого інтерв’ю пана міністра культури, даного загальнодержавній газеті. І читаю, впізнаючи знайому риторіку радянських передовиць. І входжу в ступор від самого тільки речення у саблайні: «..щедрий ужинок зібрали за рік від весни до весни виконроби культурного фронту».
О. Оце воно. Творили “Культуру і життя” точнісінько виконроби культурного фронту. І ще, мабуть, “кавалеріст-дєвіци”. Нє, я без жартів: 12 осіб команда плюс четверо топ-менеджерів і шестеро редакторів рубрик. Плюс автори, як, наприклад, драматург Наталя Ворожбит, чий меседж із двома десятками граматичних помилок рекомендує мені, представникові цільової авдиторії, кудися в Києві ходити чи ні. Наприклад, до філармонії, яку пані нещодавно відкрила для себе, як сама ж елегансько зізнається.
До речі, про помилки. “Гранти” не відрізняємо від “грандів”, “терси” — від персів, про решту мовчу, досить останньої сторінки. А в команді два літературні редактори і коректор. No comment. Зате папір білий і колір червоний. І http://www.uaculture.info тута, і посилання на Facebook, ми ж оновлюємося, ви шо…

ЗІ. А на запит про Національну електронну бібліотеку України Google уперто видає Національну електронну бібліотеку Казахстану, а пан міністр у згаданому інтерв’ю наводить обіцянку пана президента про її створення від червня минулого року, якщо не помиляюся. Щось зволікають виконроби культурного фронту, а культурний процес виявляється чи не просто словами на напівпорожніх сторінках. Ріденька верстка, “дірки” посеред сторінок і в кутках. Чули вже, чули — брак коштів. Так не роздувайте штат, здешевіть папір, зменшіть кількість шпальт, коли не маєте заповнити їх чимось пристойним.
Бо «напрасниє слова», як відомо, – «віньєтка ложной суті». А зовсім не Культура. І не Життя.

Відповідей: 9 to “«Культура і життя»: рестарт?”

  1. ВРЕДЯ Квітень 21, 2011 at 7:09 pm #

    Браво, Ленка! Виньетка ложной сути – 100%

  2. Маруся Квітень 21, 2011 at 7:55 pm #

    Покритиковано,звичайно,суттєво.
    Але ж коли тій самій критиці ніде друкуватися і нікому читати-то вона зникає так само,як і мова,якою не говорять.
    Тож краще авторці і”иже с ними” побільше писати самим.Може “потреби породять можливості” і почнуть виникати культурні видання.

    • mamache Квітень 22, 2011 at 6:48 am #

      чудово. цілком у старих добрих традиціях. Пишіть, мовляв, самі, і виникне для вас окрема газета “Культура і життя”. звідки шановна пані Маруся знає, скільки я пишу? та на порталі Культура навіть зворотнього зв’язку немає, коменту ніде полишити, “сам п’ю, сам гуляю, сам статті замовляю і публікую”.
      культура народжується з постатей, а не з окремих кимось і десь писаних текстів. а про постаті треба знати і пам’ятати. А тут неозброєним оком видний принцип підбирання кадрів. Приміром, редактори рубрик: за яким принципом вони визначалися й набиралися? де взялися літературні редактори, що ніц не вміють? де взялася пані Ворожбит, що нарешті (нарешті!!!) відкрила для себе філармонію і шось комусь там радить, гвалт, панове.
      між своїми розподілили?

      • frauleinkaoru Квітень 22, 2011 at 9:23 am #

        аргумент з непопулярністю критики може говорити лише за непопулярність її об’єкту.
        водночас, ігнорувати незамовлену критику в інтереті у 21 столітті, як мінімум, необережно🙂
        ще можна телевізор дивитись😉 там взагалі немає інтерактивності, що справляє враження вдоволення потреб глядачів🙂

  3. papik Квітень 22, 2011 at 7:43 am #

    не треба тішити себе сподіваннями, що КіЖ може стати площадкою музичної (театральной, арт, etc) критики.
    Принаймні у нинішньому вигляді і з нинішнім складом.
    Виглядає як мєждусобойчік.
    А ще – як розпил бюджетних коштів.
    Верстка дилетантська, графіка сумнівна, інформаційне наповнення – куце.
    Ех…

    • mamache Квітень 22, 2011 at 7:51 am #

      ага
      “пічально я гляжу на наше поколєньє…”

      та й на їхнє поколєньє теж пічально. не треба воно нікому. мо’, правий апостол Павло, і не треба нове вино у старі міхи вливати? хоча я зазвичай іншої думки…

  4. frauleinkaoru Квітень 22, 2011 at 8:10 am #

    у гониві за пектораллю ок

    • mamache Квітень 22, 2011 at 8:23 am #

      точно шо. можна було постібатися. я ще подумала: ну чому “гонитва”, явно ж негативний смисл? значить, буде стьоб усередині. а всередині йок.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: