Оладки від мами Зої

19 Apr

Нашій мамі Зої, головній жінці роду Кривенків, моїй бабусі, нині 95 років. Характер, міцніший за залізо. Образ, вартий чільного місця не те що в оповіданнях, а у повістях на зразок «Моїх університетів» Горького, «Мужності» В. Кетлінської або «Журбіних» Кочетова.

Нині лише манюнький штрих, бо схопилася стулити з того чималенького написаного вже оберемка – і відчула, що у цілість не складається.
Хай буде так поки що. Не можу сказати, що бабуся була чудовою куховаркою. Та дещо з невибагливої і недорогої південноукраїнської кухні вона робила майстерно.
Наприклад, оладки.
Нє, оладки не належать до моїх улюблених страв. Їх частенько подавали на полудень у піонертаборі. Ми називали їх «підошви». Багато неважного борошна, мало молока, натомість вода, трохи яєць, соди оцтом загасити – і вимішувати все до запаморочення, а потім смажити і їсти, тіки швидко ж, бо на вечерю їх хіба вже собаки за їдальнею гризтимуть.
Типова столовська страва, що дає можливість здешевлення: там трохи вкрасти, там трохи недосипати. Напхатися можна. Але несмачно.

А моя бабуся мала оладки за частування. Для цього в неї в холодильнику завжди була склянка добре перекислого кисляку. Такого кислого, що для пиття вже не піде, а на оладки – якраз.
Тут важливий порядок закладання продуктів. У миску сиплемо борошна, може, півтори склянки чи трохи більше, цукру зі столову ложку, трохи солі, бо будуть пріснуваті, одне яйце, отой кислячок термоядерний. Соди з чайну ложечку без верху, всипати треба у борошно, а не у рідину, і обов’язково загасити
А тепер – увага! Перемішуємо. Головне, казала бабуся, – добре вимішати. В ідеалі тісто повинно бути консистенції густої сметани, на смак трохи ніби газоване, і час від часу в ньому пухирці надуваються.
Коли вийшло тісто густіше ніж треба – небажано додавати рідини, тоді одне спасіння, – викладати на сковорідку не дуже товсто і смажити на невеликому вогні, щоб вспіли пропектися.
Вигідна страва, її багато виходить, і з цієї порції можна наїстися двом-трьом людям. Я пам’ятаю одну таку гуртожиткову розумницю: піде, як та лисичка – дай яєчко, дай кислячку, дай цукру дві ложечки, ну, а сіль чи сода – воно просто так і стояло на столі спільної кухні. Гляди, й вже смажить собі ті оладки. Поїла з чайком, да й пішла.

Бабуся, кажу ж, ними частувала усіх моїх гостей, у нас це заведено було – людину треба нагодувати. Сама вона наголодувалася у житті, ще й як! А оладки в неї виходили як пончики, на вигляд симпатичні, невеличкі, рівномірно обсмажені. Мочали це в сметану, іноді з медом, або у варення чи згущене молоко. Тоді мені здавалося смачно. Ще й як смачно!

Одна відповідь to “Оладки від мами Зої”

  1. Anuka Квітень 21, 2011 at 2:16 pm #

    захотелось к бабуле! как вкусно написано, обязательно ее попрошу оладок мне спечь)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: