І знову БГ: Диплом

7 Mar


***
Вона не гортатиме твій диплом,
Ти належне їй не віддаси.
Вона візьме шворку – і ти підеш, як
Сорок тисяч відданих псів.

Вона розповість тобі твої сни –
І ти не спатимеш уночі.
Вона вивільнить з тебе усіх птахів
Безіменних твоїх потаємних птахів –
Вона має власні ключі.

Ти знаєш cилу-силенну віршів,
Де герої – добрий і злий,
Але ти не бував там, ізвідки вона –
Тобі пощастило, старий…

Вона торкнеться рукою води,
І ти скажеш, що це вино.
І ти глядітимеш вслід вітрилам її,
Дмухатимеш у вітрила її,
Сам-один ідучи на дно…

Она не станет читать твой диплом,
И ты не примешь ее всерьез.
Она не станет читать твой диплом,
И ты не примешь ее всерьез;
Но она возьмет тебя на поводок,
Она возьмет тебя на поводок,
И ты пойдешь за нею, как пес.

Она расскажет тебе твои сны,
И этим лишит тебя сна;
Она расскажет тебе твои сны,
И этим лишит тебя сна.
И она раскроет своим ключом
Клетки всех твоих спрятанных птиц,
Но не скажет их имена.

Ты знаешь много старых стихов,
Где есть понятия “добро” и “зло”;
Ты знаешь много новых стихов,
Где есть те же “добро” и “зло”.
Но ты не бывал там, откуда она,
Ты никогда не бывал там, откуда она –
Что ж, считай, тебе повезло…

Она коснется рукой воды,
И ты скажешь, что это вино.
Она коснется рукой воды,
И ты скажешь, что это вино.
И ты будешь смотреть вслед ее парусам,
Ты будешь смотреть вслед ее парусам,
Ты будешь дуть вслед ее парусам,
Когда ты пойдешь на дно,
Когда ты пойдешь, наконец, на дно…

Одна відповідь to “І знову БГ: Диплом”

  1. Віктор Березень 8, 2011 at 3:41 pm #

    Иван и Данило, вот идут Иван и Данило,
    Мне скажут, как это мило,
    Я скажу Иван и Данило.

    Иван и Данило, вот идут Иван и Данило,
    Мне скажут, как это было,
    Я скажу Иван и Данило.

    Мой лирический герой сидит в Михайловском саду,
    Он курит папиросы у всех на виду,
    Из кустов появляются Иван и Данило,
    Он глядит на них глазами.

    Он считал их персонажами собственных книг,
    Он думает не стал ли он жертвой интриг,
    Он думает не пил ли он чего-нибудь такого,
    Так не пил, елы-палы, нет.

    Вот идут Иван и Данило,
    Вот идут Иван и Данило,
    Мне скажут, как это мило,
    Я скажу Иван и Данило.

    Иван и Данило, вот идут Иван и Данило,
    Меняя шило на мыло,
    вот идут Иван и Данило.

    На берёзе сидит заяц в алюминевых клешах,
    Сам себе начальник и сам падишах.
    Он поставил им мат, и он поставил им шах,
    Он глядит на них глазами.

    А в исполкоме мне скажут: «Это чушь и это бред!»,
    Но я видел исполкомы, котрых здесь нет.
    Который сам себе сельпо і сам центральный комитет…
    И он глядит на них глазами.

    Куда идут Иван и Данило,
    Куда идут Иван и Данило,
    Меняя шило на мыло,
    вот идут Иван и Данило.

    Иван и Данило, вот идут Иван и Данило,
    За ними белая кобыла,
    вот идут Иван и Данило.

    Вот идёт Тиглав Палисарх,
    Вот идёт Тиглав Палисар,
    Раньше был начальник, а теперь стал царь,
    Вот идёт Тиглав Палисар.

    Вслед идёт Орфей Пифагор,
    Вслед идёт Орфей Пифагор,
    Безо всякой визы из-за леса, из-за гор,
    Вот идёт Орфей Пифагор.

    Вслед идёт сирень, да не та,
    Вот идёт сирень, да не та,
    Эй, лихие люди, отворяйте ворота,
    Вот идёт сирень, да не та.

    Вот идут Иван и Данило,
    вот идут Иван и Данило,
    За ними белая кобыла,
    вот идут Иван и Данило.

    * * *

    Улас та Олесько, от ідуть Улас та Олесько,
    Мені гмикнуть: «Як це лепсько…»
    Я скажу: «Улас та Олесько».

    Улас та Олесько, от ідуть Улас та Олесько
    Мені скажуть: «Без дискурсу кепсько…»
    Я скажу: «Улас та Олесько».

    Мій ліричний персонаж у Ботанічному саду:
    Папіроса заміняє йому Панову дуду,
    Із кущів постають Улас та Олесько,
    Він глядить на них очами…

    Він вважав, що замкнув їх у рядках своїх книг,
    Він хвилюєсь, чи не став бува жертвою інтриг,
    Він гадає, чи не пив чого-небудь такого –
    Так не пив же далебі, ні.

    От ідуть Улас та Олесько,
    От ідуть Улас та Олесько,
    Мені гмикнуть: «Як це лепсько…»
    Я скажу: «Улас та Олесько».

    Улас та Олесько, от ідуть Улас та Олесько –
    Змінявши Хвеську на феску, –
    От ідуть Улас та Олесько!

    На березі сидить заєць в алюміньових кльошах –
    Сам собі начальник і сам падишах.
    Він поставив їм мат і він поставив їм шах…
    Він глядить на них очами…

    А в виконкомі мені скажуть: «Ви верзете казна що!»,
    Та я бачив виконкоми, що не куряче капшо,
    Що самі собі сільпо і сам центральний комітет…
    І він глядить на них очами…

    Куди ідуть Улас та Олесько,
    Куди ідуть Улас та Олесько,
    Змінявши Хвеську на феску, –
    От ідуть Улас та Олесько!

    Улас та Олесько, от ідуть Улас та Олесько,
    За ними мудреці халдейські –
    От ідуть Улас та Олесько!

    От іде Тіглав Палісарх,
    От іде Тіглав Палісарх,
    Колись був начальник, а тепера став цар –
    От іде Тіглав Палісарх!

    Вслід іде Орфей Піфагор,
    Вслід іде Орфей Піфагор,
    Без посвідчень із-за лісу та з Агори –
    От іде Орфей Піфагор!

    Вслід іде ліщина без мущини,
    От іде ліщина без мущини,
    Ой, штахетники всі ваші на трачиння, –
    От іде ліщина без мущини!

    От ідуть Улас та Олесько,
    От ідуть Улас та Олесько,
    Змінявши Хвеську на феску, –
    От ідуть Улас та Олесько!
    😉

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: