Історія для маленького Гоші: буде завтра, а поки що…

12 Feb

Ранок.
– Лєна, Лєна, полежи зі мною.
– Лєна, Лєна, розкажи, як ти була маленька.
О, я багато чого розповіла б тобі. Я дуже добре пам’ятаю дитинство, але ось доходить до діла – і тепер я цілий день ходжу і подумки складаю для тебе історію. Бо я хочу стулити її добре. Тільки-но складеться – запишу для тебе.
А оцієї не складаю. Просто враз пригадала баєчку моєї бабусі.

Мачуха дає дітям їсти. В руках має горшик каші чи ще чогось. І роздає: це тобі, це тобі, це тобі…
Роздавши, горщика віддає своїй дитині:
– А ти вже вишкреби, маленьке, вишкреби, тут тобі залишилося…
– Мамо, та ви шо? Та тут іще півгорщика…
– Та цить уже…

Весела казочка, смішна. Особливо коли знати, що моя бабуся була четвертою дитиною в сім’ї: двоє батькових – вона і брат, одне мачушине і одна спільна була дитинка: тьотя Валя, що нині живе в Росії.
Отако. Вишкреби, дитино, вишкреби, повторювала бабуся мені, улюбленій онучці, хоч і їсти вже ніби було що…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: