Автошлях Київ – Чернігів: «Історія стоїть біля дороги…»

6 Feb

Трохи перервуся зі своїми пекучо-солодкими спогадами про Грузію.

Днями ми їхали на Чернігів. Я люблю їхати – навіть більше, ніж прибувати, хоча ми давно вже не їздимо кудись із обов’язку, а тільки за покликом душі. Дорога на Чернігів завжди довга і сумна, особливо восени і взимку, навколо тільки поля і поля, і села, які й досі вечорами стоять темні, і тільки голубеньким блимають телевізори,  і в тім краю досі разом зі скиртами соломи зберігають на зиму кукурудзяне палюччя.

Історія стоїть біля дороги

та й дивиться, хто їде по соші.

Йде череда, туман взяла на роги.

А он село, що зветься Лемеші.

(Ліна Костенко)

Трьохсвятительська церква в Лемешах

З-за дворів і берез визирає Трьохсвятительська церква середини XVIII століття: попереду– типове українське бароко з хрестом у побудові і грушоподібним куполом, трохи позаду– пізніша прибудова дзвіниці. У Лемешах народилися брати Розумовські, державні діячі Російської імперії з козацького роду Розумів. Старший Олексій – генерал-фельдмаршал, фаворит імператриці Єлизавети; молодший на 19 років Кирило зовсім ще юним очолив Санкт-Петербурзьку Імператорську академію наук, згодом став останнім гетьманом Війська Запорізького, планував рештки вольностей для України перед царюванням Катерини Другої…

Розумовських ще було в історії імперії: син Кирила, Олексій, і міністром просвіти був, і масоном, і ботанічний сад упровадив, і тілесні покарання заборонив у гімназіях; інший син, Андрій, був послом у Відні і, здається, саме тоді замовив Бетховенові знамениті Руські квартети з українськими темами. Нині Розумовські живуть у Великій Британії. Нащадки батьківщини не забували, ікони дарували у церкву. А Камілл Львович Розумовський рівно сто років тому збудував у Лемешах земську школу, нині там агрофірма ім. Розумовського. Це така своєрідно зрозуміла тяглість; ось і в Кийлові, батьківщині Олеся Бердника, на ресторанчику місцевої страусячої ферми значиться ПП БердникJ

Земська школа, фото з Інету

Кілька хвилин для Лемешів досить, це невелике село. Поряд Козелець, про цю райську місцинку іншим разом.

Як і про людину, до якої ми поспішали чернігівською трасою. Про неї обов’язково, але трохи згодом.

...і 150 кілометрів безкрайнього суму...

 

Відповідей: 2 to “Автошлях Київ – Чернігів: «Історія стоїть біля дороги…»”

  1. papik Лютий 6, 2011 at 11:16 am #

    Класна траса. Саме на ный даїшник, зупинивши за перевищення швидкості, у відповідь на моє “може, не тра протоколу а так домовимось?”, відповів: “Слушаю ваше прєдложеніє”🙂
    Розійшлися на 20х гривнях

  2. mamache Лютий 6, 2011 at 11:23 am #

    це у 2007 році))))))) а то всі будуть думати, що саме під Черніговом ДАІшники так дешево продаються…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: