Небанальність банального: «Примхливе кохання Дроздоборода» у Молодому театрі

12 Jan

Фото з сайта Молодого театру. Актори були інші, та менше з тим.

Ще одне прочитання безсмертної, а значить, цілком банальної історії про загартування характеру шляхом любові. З часів «Приборкання непокірної» Шекспіра кохання творить чудеса, і результат завжди позитивний. А отже – повністю надається для дитячої казки з її наївним бажанням happy-end. Яка йде в Молодому театрі вже понад рік і справедливо визнана Київською пектораллю «кращою дитячою виставою 2009 року».
«З любові до тебе я змінив мантію на жебрацьке лахміття і провів тебе дорогою принижень, щоб ти зрозуміла, як гірко людині чутися ображеною та осміяною, щоб серце твоє пом’якшилося і стало так само прекрасним, як твоє обличчя». Зовсім нехитра ця мораль, як і в більшості казок, аж ніяк не виштовхує розвиток сюжету за межі «невдале сватання – випробування – весілля». Зате ціла низка перевдягань, а значить, море роботи для художників і костюмерів. Треба сказати, що постаралися вони на славу – костюми вистави просто-таки розкішні, стильні, характерні для характерних героїв і умовно-ренесансно-італійсько-карнавальні, хух… – для загальних сцен.

Чудово грають актори, найбільше виділю Барона (Роман Равицький) та Графа (Соломко, шкода, не знаю точніше, но ніби так); женихи взагалі як викапані з «Руслана та Людмили» Пушкіна і трохи з легендарного фільму «Здравствуйте, я ваша тетя!». Прекрасна робота режисера-постановника: продумані мізансцени, синхронні рухи, логічно вибудований простір сцени та авансцени.
На окрему розмову заслуговує музика до спектаклю, теж номінована на тій-таки Пекторалі як «краща оригінальна музика до вистави». Юрій Шевченко взагалі класний театральний композитор, з великих робіт останнього часу (звісно, крім знаменитих «Дон Жуана» та «Лева та Левиці») варто згадати «Московіаду», «Хоровод любові» та «Венеціанського купця», що йдуть нині в Молодому. Завдання театрального композитора, як і театрального художника, – зробити ті «звукові шпалери», в яких спектакль розгортатиметься найбільш органічно – з точки зору відтворення жанру, стилю, історичних реалій, розвитку характерів, головної ідеї тощо. У даному випадку «Короля Дроздоборода» вирішено як мюзикл. Кілька зонгів головного героя, обов’язковий дует, танці, кілька ансамблевих епізодів – усе як годиться. Що ж до орієнтирів – то, крім традиційної пісенності, це і «Ромео і Джульєтта» Прокоф’єва, і «Лебедине озеро» Чайковського, і Грігів «Пер Гюнт», і навіть сопілкові награші, чисто тобі з Українчиної «Лісової пісні». І це прекрасно, бо вдало вписане і в умовну італійськість костюмів, і в розвиток основної ідеї.
Що ж до глядачів, то ясно, що дітки були всякі. Гоша наш замалий для двогодинної вистави для молодших школярів. Але майже лялькове дійство, віршоване, яскраве, вивірене захопило і його. Крім того, там була п’ятирічна Ася, на яку Гоша взагалі одразу «запав», а з нею можна було і говорити, ах, про те, чому кохання взагалі таке примхливе. Коли ж по закінченні на сцену взагалі полізла дво-трирічна малеча, я спочатку вмилася сентиментальною сльозою, а потім подумала: чекай, я ж їх не чула усі ці дві години, і ніхто не нив, не виходив, не шмаркав і не кашляв. Значить – захопило і їх.
Банальною істиною «Любви все возрасты покорны», що має під собою і любов до театрального ремесла, і любов до дітей, і узагалі ЛЮБОВ, і так небанально втілена у спектаклі Молодого театру, хочу і закінчити.
*розкланюється*

Відповідей: 6 to “Небанальність банального: «Примхливе кохання Дроздоборода» у Молодому театрі”

  1. littlemissdarya Січень 13, 2011 at 11:17 pm #

    Леночко, ну навіщо ти так гарно описуєш? ) Теперь ще більше хочу переглянути цю п’єсу. Ілля мені її давно рекламував, але після твоєї рецензії вирішено – піду!)

    А музика, о, музика. Вже скільки вистав я бачила в “Молодому” і музика робить там диво, вивертає мене зсередини і не дає спокою. Чи то “Рехувілійзор”, чи Дон Жуан”, чи “Голубка”. Про “Дядя Ваня”ні романси я взгалі ніжно мовчу.

    Завтра, якщо стане сил, напишу про “Голубку”.

    • mamache Січень 14, 2011 at 8:50 am #

      Rince гарно говорить: коли продукт якісний, то він не потребує примусового просування чи там рекламного перебільшення.
      тоді треба нормальне промо: вони добре роблять свою роботу, я добре роблю свою, чому ні?

      • го Січень 14, 2011 at 11:41 am #

        вообще это ваш братик так говорил, касательно ботинок фабрики скороход, а не я

        и раз уж на то пошло, я давно убедился в обратном – любому продукту нужна если и не реклама, то хотя бы presence, потому что если чего-то нету в, эм, инфосфере, то его вообще нет.

        слишком много печальных примеров замечательных вещей, которые провалились просто потому, что о них никто не знал.

  2. mamache Січень 14, 2011 at 11:46 am #

    нифига, сын, ты говорил именно так: если есть качественный продукт, то он не нуждается в промоции.
    другое дело, что имелся в виду как раз инфопродукт, ггггг

    а что касается второго, то папик рассказал чудесную притчу: девочка играла с детками в прятки, спряталась в куст и просидела там до вечера – потому что дети не знали, что она играет с ними в прятки.
    никого не напоминает?))))))

    • го Січень 14, 2011 at 12:15 pm #

      “це я гнав”

      • mamache Січень 14, 2011 at 12:20 pm #

        *ги-гиги-гиги, гнати класно*

        +в каждом гоне есть доля гона

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: