Йолкі-палкі

30 Dec

У бабусі була пластмасова ялиночка завдовжки сантиметрів 40, до неї комплект міньятюрних іграшок. По закінченні свята все складалося назад у картонну коробку і ховалося. Наступного року виймалося з пилюки, щo в’їлася намертво. Тому з дитинства я твердо знала: в моєму домі завжди буде жива ялинка.
А ялинок у Кривому Розі не бувало взагалі. Були сосонки з проріджуваних посадок, вартістю від 70 копійок до рубля двадцяти. Дивитися було ні на шо, стовбур і три-чотири гілки, щоб мати щось пристойне, треба було або «дастать йолочку на руднікє», або купити кілька йолок-палок і з них змайструвати вже одну.
Папочка купив кілька цих виродків, зв’язав шпагатом і вручив мені: вези додому, я вихідний, у кіно схажу. І підштовхнув до зупинки тролейбуса. Порожніми тролейбуси мого дитинства не бували, тож довелося чекати, потім лізти на задню плащадачку, усім заважаючи і на все натикаючись.
Біля заднього вікна стояв Колька, і я трохи не вмерла від сорому: що я оце пхаюся в переповнений тролейбус, і всі незадоволено риплять, а головне, що в руках у мене повне позорище.
Ситуаційка стала нестерпною, коли він запитав найрозумніше:
– йолку купіла?
– ага…
– домой візьош?
Я вже мовчала і тільки ствердно кивала, уся бурякового кольору.
Замовкли. Втупилися у дорогу, що швиденько відбігала з-під тролейбуса назад. Ось і наша зупинка, а вийти немає ніякої можливості, люди отетеріло пруть, «бо транспарта долга нє било», назустріч їм вивалює такий самий гармидер із криком «падаждітє, дайтє вийті!!!», і, звісно, я з настовбурченою йолкою, мене буквально виносять кілька чоловіків, Колька ззаду чи то тримає верхівку йолки, чи то вже тримається за неї. Він ще, здається, пропонує допомогти її донести до мого дому – але я вже мало не плачу, брешу на ходу, що мені кудись треба (з йолкою!), він нарешті щезає.
Далі ялинка номер два. Юрчик щойно повернувся з армії, маємо шанс зажити з дітками як люди. Зарплати сміхотворні, у провінційному Ніжині їсти нічого, за всім треба їхати до Києва, стандартний набір «ковбаса – масло – сир» так і зветься «нєжинскій тройной». Ялинок, звісна річ, теж немає. Юрчик побіг на ринок і за деякий час повернувся таки з сосонкою, весь засапаний і червоний. Віддихавши, розповів майже кримінальну історію: під’їхав дядя з сосонкою на борту ЗІЛа, зібрав з охочих по 5 рублів і наказав іти до головного входу, а сам рвонув в іншому напрямку: Юрчик не розгубився, догнав машину, перевалився через борт, схопив деревце, нагнав матюків водієві і тим же макаром вискочив.
І, нарешті, ялинка номер три. Тридцять перше грудня, вечір. Двадцять хвилин тому ми нарешті одержали давно очікувані гроші. Ми три місяці вже живемо в новому будинкові, який тільки й того що накритий дахом і підключений до комінукацій, решта – циганський побут, краще і не згадувати. Ми бігом купуємо у Фуршеті щось на стіл, Юрчик ставить мене на залізничній платформі, бо авто теж продалося в ім’я дому, і біжить шукати ялинку. Повертається невдовзі – я починаю нестримно реготатися, в руках у нього найрозгубленіша з ялинок, але його вигляд ще розгубленіший, а надворі вже майже ніч і людей немає, ялинку куплено у випадкового алконафта за п’ятірку, ми сідаємо в останню майже електричку, і я повторюю тільки через сміх: діти виженуть з дому з такою йолкою. Дома чекають діти, ми, щасливі, бігом вішаємо кілька вцілілих під час переїзду іграшок – і happy New Year у новій хаті!

Відповідей: 11 to “Йолкі-палкі”

  1. ВРЕДЯ Грудень 30, 2010 at 3:37 pm #

    Ленк, енти сюжеты треба в кіно знімати – я живо себе представила все три ваши “йолки” в лицах – спасибо за кайф!И выздоравливай, не поддавайся хвори !!! С НОВЫМ ГОДОМ !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  2. Yuma Che Грудень 31, 2010 at 9:56 am #

    йолки!
    я з живими ялинками новий рік зустрічати почала лише коли до вас переїхала. до того була одна велика струнка й штучна. з легендою, переповіданою кожен новий рік. як мама з чималеньким пузом останніх місяців вагітності мною, пхалася через увесь Київ з такою ж чималенькою коробкою “ісскуственная йолка”. І я щиро любила цю ісскуственную, старанно щороку її прикрашала і лише для неї вирізала і готувала нові хенд-мейд іграшки.
    що найцікавіше ера іскусственой йолки тим самим роком скінчилась і для мами. не знаю чому, після того, як я поїхала, вона купляє лише живі і пишні сосонки. такі великі і пишні, ща займають половину її найбільшої кімнати і іграшок щороку більшає…

    • mamache Грудень 31, 2010 at 9:58 am #

      ну й чудово
      завжди є шанс покращити своє життя

  3. Yuma Che Грудень 31, 2010 at 9:59 am #

    *звісно, ялинка ця іскусственная

    • Yuma Che Грудень 31, 2010 at 10:02 am #

      шкода, що не можна відредагувати((

      • frauleinkaoru Грудень 31, 2010 at 10:34 am #

        шкода, що не можна відредагувати ялинку, яку вже прикрасили. бо треба все знімати, що особливо незручно, коли багато мішури і буси, заплутані з гірляндою. це теж, мені здається, символізує раз у рік.

  4. mamache Січень 1, 2011 at 3:26 pm #

    ггг
    за американськими стандартами, я десь чула, мусить бути близько 100 іграшок на квадратний метр ялинки. тут не тільки гірлянда з бусами поплутається, тут сніжинки сплутаються з голочками, і тоді доведеться викинути все разом. зрештою, може, так і треба, щороку купувати нові іграшки; в моєму дитинстві, наскільки я пам’ятаю, дощик з фольги треба було зняти, акуратно розгладити і замотати у жмуточок до наступного року.

    до речі, знаєте, як фольга щирою українською? СУХОЗЛОТКА!!!

  5. Yuma che Січень 1, 2011 at 8:58 pm #

    Аліночко, ну шо тобі в тій ялинці не подобається?
    бліна, ну як Го, що прийшов комєнтіть одразу після того, як ми з місьовкою поначіпляли іграшок: і там гірляда йому не така й не так, і не там!!!

    а сухозлоток тих я ващє не люблю. ось на ту “іскусственну” мама, пам’ятаю, накладала шматочками багато вати, що символізувало сніг (ну і між іншим закривало залисини від прим’ятих орками голочок і стовбур). було красиивооо

    • Yuma che Січень 1, 2011 at 8:59 pm #

      *роками, ох і описочка, лоло

    • frauleinkaoru Січень 4, 2011 at 4:28 pm #

      маша, ай мин ин дженерел.

  6. mamache Січень 1, 2011 at 9:08 pm #

    а я собі думаю, шо то за ОРКИ, які прим’яли йолочку?))))))))))))
    і ватка замість снігу це наше фсьо. у мене теж були Дід Мороз і Снігуронька, старенькі вже, і вираз обличчя утомлений і сердитий, остобридло усе, йолкі-палкі, і ватка у них лізла шматтям крізь благенькі колись білі шубки. а ще висіли на гілках бебі-клоуни, інакше не скажеш, тіло дитинки а лице жовто-сірого старого пройдисвіта, і на голові ковпачок. УЖОС! але я їх любила, як і ти оту ватку, це все символи Нового Року і взагалі усього нового.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: