17 грудня: Варвари великомучениці

17 Dec

Про прабабусю мою, Варвару Павлівну Лучник, я знаю від двох людей. Від моєї бабусі – після смерті діда у 1944 зосталися двоє дорослих жінок, свекруха й невістка-удова, з двома малими дівчатками у половині хати під самою шахтою, і так і прожили ще десять років разом у жахливій бідності й нестатках, у навзаємній нелюбові й утисках, у щоденній колотнечі і лайці.
А інше знаю від моєї мами, молодшої онучки: була Варвара Павлівна мудра, поважана усіма навкруги, трохи вміла по-польську і по-єврейську, знала безліч приповідок і байок, вчила дівчат хазяйнувати, а головне – в разі чого не скиглити і обходитися без чоловіків. Між іншим, уже після війни бабусю сватав молодий коваль, погоджуючись і на дітей, і навіть на свекруху – нічого не вийшло з того, так і жили самі далі. Прабабуся тримала кози і курі, на продаж смажила пиріжки і насіння, після своєї смерті залишила по 200 совєцьких рублів моій мамі, тьоті і бабусі, між іншим.
Тепер я сама вже бабуся. Варвара Лучник було одним з моїх літературних псевдо. Двоє прабабусиних братів-близнюків були правдивими офіцерами, розстріляними 37-го знано за що – в моєму найменшому Ілюші тече ця кров. Ми розминулися з Варварою Павлівною у 6 чи 7 років; між тим, раз-у-раз я звертаюся до неї в думках. Особливо коли йду у Володимирський собор постояти біля раки святої Варвари і попрохати поради для себе і для найдорожчих інших. Прабабуся мені відповідає: тобто раптом приходить світла й чітка думка-відповідь на оцьому святому місці, і мені пофіг, що при цих моїх словах хтось вважає мене трохи не той.
Вчора я була у храмі. Раку прикрашали біло-рожевими стрічечками, квітами, білосніжними простирадлами: адже великомучениця Варвара була дівкою. Я проходячи повз, вклоняюся: драстуй, бабушка, внучечка твоя нерозумна прибігла і не має часу навіть помолитися як слід. Нічого, не забувай, – відказує Варвара.
Не забуваю. Біжучи униз вулицею, пригадую бабусині вислови, що переходять у нас в сім’ї від покоління до покоління, і щось усе про їжу та про їжу:
…померли з голоду, бо не було чим хліба одрізати…
…з великого сміху великі сльози…
…дурне сало без хліба…
…пуп, наївся круп?..
…оп’ять за рибу гроші…
…знайшов сокиру під лавою…
…на рибу та зайці хай ловляться старці…
…ковбаса чуєш як смердить, а верба не чуєш як шумить…
…такий больний, такий больний – лежить і без пам’яті хліб їсть.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: