Форшмак

9 Nov

Фелікс – мій дружбак, маленький і бистроокий. Він негарний, якщо за стереотипами якимись, але він щирий сміхотун, у нього здоровезна вівчарка Катя, трохи не з нього зростом, ну, Фєля манюня ващє, я по жизні люблю компактних чоловіків.
Феліксова мама – тьоть Рая. Я сиджу на її кухні і дивлюся, як вона робить форшмак. Фелікса вона називає Тхацкл. Вони кондові подільські євреї, жили тут завжди, їхні предки пережили дореволюційні борделі і післявоєнне перенаселення, коли у прохідних кімнатах по три сім’ї, а в окремій ще дві, і койку для квартирантів тримали для заробітку. Нині квартири перебудовані. Якщо добре постаратися, то там такі високі стелі, квадратні кімнати і безліч вікон – є з чого зробити премилу оселю.
Тьоть Рая чомусь називає мене Тамарою, я не заперечую, кілька разів пробувала – безнадійно. До столу прикручено м’ясорубку, у євреїв вона просто й зі смаком прозивається «машинка». Тьоть Рая дістає вимочений оселедець, приказуючи: на те форшмак, шоб бідний єврей міг зробити його з будь-якого оселедця. Вимочити треба, якщо солоний, у молоці чи в чаї, але трохи молока додати все одно.
З оселедця ретельно вибираються кісточки, тоді розділяємо на шматки і туди його – в машинку. Прокручуємо двічі. Туди ж – півпачки масла вершкового м’якого, далі булочку чи десь чвертку батона, намоченого знову ж у молоці і добре віджатого, цибулину, одне або двоє крутих яєць. О, ще – яблучко, яблучко кисле.
Тьоть Рая додає компоненти поступово, пробує і прицмокує: «Тамараааа… нізя оторвацца!..» Це вона говорить кілька разів, додаючи для смаку – вже після яблучка – трохи гірчички, трохи лимонного соку, трохи чорного молотого перцю, трохи майонезу, але то вже забаганки. А ще вона облизує пальці – умць-умць, так завжди роблять ті, хто готує зі смаком. Щоразу вимішує в емальованій мисці, ще раз пробує – «Тамарааааа…»
З тих пір багато води утекло. Хто’на де зараз Фелікс, в Ізраїлі, ймовірно, а я роблю форшмак так само, як тьоть Рая. Ні, удосконалений: нині у мене є комбайн, і всі ці інгредієнти можна просто повкидати в подрібнювач і збити до чудової пишної маси.
А ще я вичитала (сама, щоправда, не роблю, але раптом ви схочете): у євреїв викладали форшмак горбиком. Так от – у саму масу прокручували тільки білок яйця, а жовток розтирали з олією і оцтом і обмазували гірочку, як застигне. А ще ось підказують мені – морквочку варену треба для яскравості…
Енівей, робіть як хочте, але перед подаванням на стіл не забудьте мізинчиком відколупнути дещицю, покласти на язичок, прицмокнути й облизати пальчика:
– Тамараааааа… Нізя оторвацца!..

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: