Відображення-7: Ирина Одоевцева “Над рекой луна уснула”

4 Nov

Не найкраща у світі поетеса Ірина Одоєвцева. Втім, учениця Гумільова і авторка пам’ятних мемуарів. дуже цікаві перехресні рими, мені хотілося повправлятися і максимально їх зберегти. Взагалі верлібри перекладати легше, легше… та й писати їх легше)))
Тут хотілося додати українського колориту, тим більше що авторський текст зі згадуванням Києва і гоголівської, а також куїнджівської майже «Ночі» цьому сприяв. Русалка змінилася на Мавку, з її луски залишився самий лише блиск, бо Русалка Одоєвцевої не має до Дніпра жодного відношення – це типова представниця західноєвропейської традиції.

До того ж Мавка-персонаж натякає на Лесю Українку.

Родзинка тексту Одоєвцевої – архаїчне «у нея» (до речі, моя бабуся теж так говорила). Треба було знайти відповідник – щось українське, але таке, щоб трохи випадало з повсякденнї мови. Так виникло Голубії – саме так, а не для заповнення зайвого складу.

Ллє сріблясті ручаї – це моє особисте дитяче згадування якоїсь поеми про Барвінка «Цар на кучері свої ллє холодні ручаї» – чомусь у суржикомовному середовищі слово «ручаї» видавалося чимось раритетним.
Ще хотілося трохи додати українського за рахунок зворотнього «ся втопила» – на противагу російському «утонула» хотілося винести інший характер дієслова на перше місце. Ну, до того ж і карпатський трохи колорит, може й надмірний.
Впав вінок із голови – натяк не тільки на утоплення, але й на можливу причину цього втоплення – втрату цноти – див. схожі українські літературні сюжети.

Над водой луна уснула,
Светляки горят в траве,
Здесь когда-то утонула
Я, с венком на голове.

…За Днепром белеет Киев,
У Днепра поет русалка.
Блеск идет от чешуи…
Может быть, меня ей жалко –

У нея глаза такие
Голубые, как мои.
1950

Місяць спить, заснула хвиля,
Світляки горять в траві.
Тут колись я ся втопила,
Впав вінок із голови.

…За Дніпром біліє Київ,
У Дніпрі співає мавка,
Ллє сріблясті ручаї,
Квилить, плаче, як журавка…

В неї очі голубії
Сумовиті, як мої.
1950

Одна відповідь to “Відображення-7: Ирина Одоевцева “Над рекой луна уснула””

  1. mamache Листопад 4, 2010 at 8:39 am #

    пишу навмисне в коментарях, аби не псувати парадного вигляду посту. перший рядок мені страх як хотілося перекласти “над рекой луна уснула” = “місяць вилупивсь, мов срака”. не знаю, чи я вже така погана, чи українська мова погана, чи вірші надихають на такоє. чи просто хотілося побавитися.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: