Відображення-6: Анна Ахматова “На шее мелких четок ряд…”

4 Nov

Вірш, написаний заради одного рядка: “…цветы не бывшего свиданья”. Я повторила це, компенсувавши, щоправда, у двох рядках: “на груди квітами лягла// та зустріч, що не відбулася”.
тут узагалі багато компенсованих рядків: образ, що не втиснувся в один рядок, мав таки прозвучати в іншому. довелося знову вдатися до теорії перекладу.
багато клопоту мала з “челкой”. вистачило мені “чоток” – так у словникові, хоча у Лесі Українки надибала “чітки” з наголосом на останньому складі.
Українські “чолка”, “чілка” а надто “чубчик” мені не подобаються, та й ні до чого вони тут. справа не в конкретній зачісці, як мені здається, – а в тому, що волосся не прибране, не зібране і спадає, ховаючи частину обличчя, зокрема лоба. така собі поетична недбалість, що символізує про неувагу до себе зовнішньої. тим більша увага до себе внутрішньої. на те поезія.

Анна Ахматова
На шее мелких четок ряд,
В широкой муфте руки прячу,
Глаза рассеянно глядят
И больше никогда не плачут.

И кажется лицо бледней
От лиловеющего шелка,
Почти доходит до бровей
Моя незавитая челка.

И непохожа на полет
Походка медленная эта,
Как будто под ногами плот,
А не квадратики паркета.

А бледный рот слегка разжат,
Неровно трудное дыханье,
И на груди моей дрожат
Цветы не бывшего свиданья.

1913

Намисто чотками спада,
Ховаю в муфті руки голі,
Я неуважна і бліда,
Я не заплачу вже ніколи.

Моє обличчя крейдяне
Ліловим шовком обляглося.
Це укривало не запне
Моє неприбране волосся.

Така несхожа на політ
Хода повільна, як на страту,
І під ногами ніби пліт
А не паркетові квадрати.

І тяжко дихаю невлад,
І очі дивляться в міжчасся.
На груди квітами лягла
Та зустріч, що не відбулася.

Відповідей: 3 to “Відображення-6: Анна Ахматова “На шее мелких четок ряд…””

  1. littlemissdarya Грудень 1, 2010 at 12:31 am #

    Мені якось довелося читати переклад Ахматової турецькою мовою. Саме тоді я зрозуміла, що немає такої магії, яка б змогла точно передати усю палітру почуттів та емоційного забарвлення поезії іншою мовою. Для мене було дивно читати турецькою таке знайоме, таке зрозуміле нашій, слов’янській душі. Це той вірш, який закінчується “Знаешь, я слыхала, что бессмертны души”.
    На щастя, передати українською мовою Ахматову та її душевні ритми можна. Дякую Вам за чудовий переклад!

    З повагою.

    • mamache Грудень 1, 2010 at 11:55 am #

      Пані Даріє, дякую дуже за коментар. Із Ахматовою трохи просто (бо вкраїнське коріння), а трохи й складно, бо чекає свого часу “или стану просить у товарок// в наговорной воде корешок // и пришлю тебе страшный подарок // свой заветный душистый платок”. Поки що відклала, бо не лягає таке на нашу ментальність. Мушу ще думати, адже перекласти слова – це ще не все. Сполучити культурні коди – оооо, це значно складніше.
      Тут мороки було з “челкой”, я писала про це окремо.
      Ще раз дякую. Якщо можна, я запірну до Вас у блог алаверди.

      • littlemissdarya Грудень 1, 2010 at 8:43 pm #

        Прошу ласкаво і навіть більше.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: