Отражения-2: Андрей Вознесенский “Сага”

2 Nov

Достаточно свободный вышел перевод, несмотря на мои старания максимально приблизиться к оригиналу. Петербургские реалии близки ровно настолько, насколько позволяла метрика и рифма; намек на кораблик на шпиле Адмиралтейства достаточно красноречив. Упоминание Гафиза у Вознесенского я убрала – ну что это за безобразие, при чем Гафиз к реинкарнации???
Ну и чисто личное. “Розминемось – даю тобі слово”. Этого нет у Вознесенского. Это мое, и очень важное. Не нужно встречаться после расставания.
І розкішне українське слово “навідмах”. до цього я знала тільки “навідліг”. перфектне слово. я для перекладу перечитую сто разів словники синонімів Караванського і Полюги. Їх мені Ігор Шейкін подарував у вигляді http://slovopedia.org.ua/. Дякую.

САГА

Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.

Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: “Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу”.

Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.

Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.

Даже если на землю вернемся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминемся.
Я тебя никогда не увижу.

И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:

“Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу”.

***

САГА

На світанку мене ти розбудиш,
Вийдеш боса, проводиш, заплачеш.
Ти ніколи мене не забудеш.
Ти ніколи мене не побачиш.

Заховаю тебе від остуди
і подумаю: “Боже, як лячно!
Я ж ніколи тебе не забуду.
Я ж ніколи тебе не побачу”.

Ці проспекти, загати, споруди,
І на шпилі вітрильника начерк
Я ніколи уже не забуду
І ніколи уже не побачу.

Тільки крапають сльози уперто
І не скліпують вії тремтячі.
Повертатись — погана прикмета.
Я ніколи тебе не побачу.

Та коли ми вернемося знову
Так, як східний мудрець нам призначив,
Розминемось – даю тобі слово.
Я ніколи тебе не побачу.

Виглядатимуть так жалюгідно
Ті буденні непорозуміння
перед тим, що ударить навідмах:
ми живі – а між нами пустиня.

І злетять, як бездомні приблуди,
Кілька слів – і як хоч витлумачуй:
“Я ніколи тебе не забуду.
Я ніколи тебе не побачу”.

Відповідей: 3 to “Отражения-2: Андрей Вознесенский “Сага””

  1. mamache Листопад 4, 2010 at 8:05 am #

    Ще забула. коментар, написаний раніше

    Хотелось больше лермонтовского ощущения «и в мире новом друг друга они не узнали». то есть, сомнение – вернемся или нет, разминемся или встретимся, – уступает место безнадежному осознанию того, что да, вернемся. Но не встретимся.

  2. littlemissdarya Грудень 1, 2010 at 12:35 am #

    мені подобаються вірші, які ви обираєте.
    дуже люблю співати “Сагу” російською. тихенько, аби не порушити музику слів.
    А переклад зачарував, я вражена як читач і як перекладач.

    • mamache Грудень 1, 2010 at 12:00 pm #

      це і правда непогане, якось так швидко склалося, видно, у життєвому плині зрезонувало отако…
      дякую.
      а що Ви перекладаєте? цікаво було б подивитися.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: