Снігова Королева: по нераз і сумлінно відчитаній казці

25 Oct

окремо викладемо книжечку. Моя Маша зробила розкішні ілюстрації. книжечка подарована мені на день народження. вірші написані рік тому.

***
Світлим місяцем,
Сивим коником
Пролечу туди,
Бистрі очка де,
Бровки домиком,
Сміх іскринками.
Заберу собі –
тільки й бачили…

Йди до мене, ну,
Стриб у саночки…
Срібним шаликом,
Ясним поглядом,
Сліз крижинками,
Слів сніжинками
Заманю тебе,
Бо люблю тебе…

Милий хлопчику,
Мій горобчику,
Лячно, чи не так?
Зимно – іще б пак!
Не замерзнеш ти,
Синім пальчиком
Ворухни, і все,
Все до ніг твоїх!

Та не бійся ти,
Не тремти, маля,
Сядь, дурненьке, сядь,
Притулись сюди.
Рученьки зімкни –
Бо не страшно, ні,
І не боляче,
Тільки холодно…

***
«Шануй її, свободу творчих душ,
Моєї одинокості не руш.»

Кому я це пишу? Не знаю.
Я просто слів шматки складаю,
Думок уривки, порівнянь уламки
У строф окови, у верлібрів рамки.

«Втікла душа в пустелю самоти
І тільки ти. І тільки ти і ти.»

У двовірші – любов бринить.
О Гердо! Відвернись на мить!..
Пробач! Я спокою не маю,
Тебе люблю, її кохаю…

В її палаці, в залі сніжно-білій –
Її парфумів ніжно-пінні хвилі,
Її корони ясно-сині тіні…
Рятуй, бо я тебе забуду нині!

Вона приходить, Пані Досконалість,
Її кохати – труд і витривалість.
Та в неї ключ від точності у формі,
Від ясності в думках і розуміння – хто ми.

***
Мій неслухняний,
Іноді мені хочеться налаяти тебе дуже-дуже,
І щоб ти не смів перечити, і тільки глядів винувато.

Мій розумнику,
Іноді мені хочеться слухати тебе довго-довго,
Танучи й розтікаючись навсібіч від оксамиту твого голосу.

Мій маленький,
Іноді мені хочеться поцьомкати тебе у маківку
І потримати тебе на руцях, бодай трохи, щоб ти не змерз.

Мій королю,
А часом я хочу цілувати твої пальці
І робити тобі так добре, щоб ти сміявся і плакав від щастя.

***
Привіт, Королево!
А я вже дорослий став зовсім, і років із кілька скотилось по тому,
Коли осягав я і мудрість, і вічність, а ти все дивилась,
Перстами холодними перебирала намисто,
Кришталь, діаманти і перли – а може, то скло було просто?
Чи крига – не знаю й не знатиму вже, Королево…

Ну що ж, Королево,
Таки моя Герда прийшла й відняла мене, рацію мала,
Відтоді ми з нею дітей народили, дівчаток і хлопців,
І класна вона взагалі, не всміхайся ти так, Королево,
Але вона тлустою стала й на ноги важкою,
І все,
І мені нецікаво тепер, Королево…

І тільки буває – вночі я не сплю, Королево,
А Гердонька збоку сопе там собі потихеньку,
І в мареві спальні тяжкім і маруднім
Я бачу льодяні фігури,
Малюю крижані узори,
І паморозь мудрості,
Холод моїх спостережень тверезих
Рятують мене у задусі щоденній, щонічній.
І ти, тільки ти зрозуміла б… мовчу вже, мовчу, Королево!..

Я знаю одне, Королево, – тебе у житті цім могло і не бути,
Сидів би собі під кущем, рахував би троянди,
Втішався би сонцем, травичкою, яблучком, тістечком, соком…
Та знаю, що сльози не вимили скла з мого серця,
То Герда придумала казку, а я – я залишив на пам’ять
І скепсис, і сумнів, й захитаність правил життєвих,
І ігри словесні, і мови убивчу несхибність.
Коротше, я думаю – ти задоволена мною.
Я гарний твій учень, твій син і коханець, і брат твій по крові,
А значить, колись я іще напишу… ну, а нині – бувай, Королево!

Одна відповідь to “Снігова Королева: по нераз і сумлінно відчитаній казці”

Trackbacks/Pingbacks

  1. Маняша: ДР, надо же, как совпало… « Mama Che - Лютий 8, 2011

    […] …что сегодня же, 8 февраля, день рождения моей невестки, а это наша совместная работа. Первая. “Снігова Королева”, полный текст вот он […]

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: